Півтисячі індиків на дачному подвір’ї

Категорія: ЛюдиМатеріали номераЦікаво знати

За словами господині, такого красеня можна виростити за півроку

Павло та Тетяна Збінські із села Костовці, що на межі Житомирської та Київської областей, переконані: за розумного підходу будь-яку справу можна зробити вигідною. Вони це довели на власному прикладі.

 На невеличкому подвір’ї Збінські тримають домашню птахоферму, але розводять не курей, а індиків. В Україні – не надто розповсюджений сільський бізнес; вважається, що тримати індиків занадто клопітно, а тому й не вигідно. Але фермери наводять свої аргументи. За одну п’ятимісячну індичку вони отримують мінімум до 160 гривень чистого прибутку. Погодьтесь, непогано. На екскурсію до фермерів приїздив навіть прем’єр– міністр Микола Азаров. Глава уряду був приємно вражений побаченим.

За словами господині, такого красеня можна виростити за півроку

Найцікавіше, що Збінські – не корінні селяни. До Костовців переїхали з Києва, де мешкали в комуналці. Чоловік працював водієм, а дружина – кондитером.

– Ми взагалі-то купували тут хатинку під дачу. А бачите, що з того вийшло, – посміхається господиня.

До речі, індики в господарстві колишніх киян з’явилися не відразу. Родина шукала себе в різних галузях: були й свині, і кури, і бджоли. Власне, пасіка – єдине, що залишилося від колишнього господарства, це хобі Павла. Він має 20 вуликів, з яких отримує екологічно чистий мед. Спеціально для бджіл на городі сіє гречку, яку не обробляють хімікатами.

Доглядають за индиками Збінські самі – у кожного в родині є свої обов’язки

Займатися індиками подружжя почало три роки тому. Спочатку на пробу взяли 40 штук, більше не ризикнули, бо чули, що це – примхливі птахи. Але перший «млинець» удався. Індичатина, яку виростило подружжя, сподобалася друзям, знайомим. Довелося розширюватися до 150 птахів, потім до 200…

 40 гривень за пташеня

Хто думає, що для старту цієї справи потрібен надто великий капітал, помиляється. Павло наводить свої розрахунки:

– Найбільше витрат – на маленьких індичат. – Ми купуємо добових пташенят. Коштують вони 25-30 гривень. До місячного віку потребують досить ретельного догляду: спеціальний корм, цілодобове підтримання температури (не менше +36 градусів), необхідно зробити щеплення.

За перший місяць на утримання індичати йде майже 40 гривень – це за умов використання високоякісного корму, найкращих препаратів для щеплення. Далі все залежить від господаря: як годуватиме, такий і результат отримаєте.

– Мене часто запитують, як вдалося розгорнутися? Так от, секрет нашого успіху в тому, що ми не намагаємося обдурити покупця, – говорить господар. – Птахів вирощуємо, як для себе (до речі, останні роки, крім м’яса індичок, жодне інше не їмо). Тому коло наших покупців постійно розширюється. Вони самі нас знаходять.

 «Дівчата» – праворуч, «хлопці» – ліворуч

Ферма з вирощування індиків

Нині в Збінських – 500 птахів, але їх не видно й не чутно. Ні тобі неприємного запаху, ні галасу… На подвір’ї – чистота та краса. Басейн, туї, газонна травичка.

– А де ж індики?– запитую Тетяну.

– А тут вони, у приміщенні. На двір у них вихід з іншого боку, – пояснює господиня й веде до птахів. – Покажу наших «хлопців».

Самки та самці мешкають окремо. Річ у тому, що самці вдвічі більші за самок (їх вага досягає 20 кілограмів) і коли в них «грають» гормони, вони можуть травмувати самку вагою свого тіла. Власне, із цієї ж причини подружжя не займається і розведенням птахів.

– На фермі, де ми купуємо пташенят, їх виводять за допомогою штучного запліднення, – пояснює Тетяна. – Читали, що можна і в домашніх умовах спарювати птахів: самку потрібно посадити в якийсь ящик, зверху накрити металевою сіткою і вже на неї висаджувати самця. Але це досить копітка та, з ветеринарної точки зору, складна справа.

Лише натуральні корми

Приміщення в «хлопців» невелике – за нормативами, на одного індика має бути 0,5-0,6 кв. м. У пташнику висять поїлки, до яких автоматично потрапляє вода, та годівниці. Є тут і грубка, якою користуються, коли надворі мінусова температура. За словами господині, у пташнику обов’язково потрібно підтримувати температуру. Для індиків, які вже мають пір’я, температура в приміщенні повинна становити не менше 15 градусів. Функцію підігріву виконує ще й підстилка (звичайна тирса), її підсипають щодня, а раз на два місяці в пташнику роблять генеральне прибирання – стару підстилку змінюють на нову.

У пташнику галасливо: білі красені з червоним намистом на грудях гелгочуть на повен голос.

– Це вони нас зустрічають, зазвичай у них тихо, – пояснює господиня.

Тетяна каже, що клопоту з індиками не так-то й багато, головне знати, як доглядати й виконувати всі приписи ветлікаря.

Так виглядає машина для обскубування пір’я, вона це робить менше ніж за хвилину

– У нас є знайомий ветеринар, який радить, коли щеплення робити, чим годувати, – пояснює жінка. – До речі, корм ми робимо самі (він сухий та гранульований – його птахи менше розсипають), та головне – без хімії.

До його складу входять макуха, зернові та вітаміни. Щодня сімейка з півтисячі птахів з’їдає п’ять мішків такої їжі (по 400 грамів кожен індик). На таких харчах самка вагою 8 кілограмів виростає за п’ять місяців, а самці – за 7-8 місяців набирають понад 15 кілограмів.

– Можна індичку й за три місяці виростити: посадити на штучні добавки, гормони, але це не наш варіант, ми хочемо без сорому дивитися людям в очі.

 Розподіл обов’язків

Доглядають за фермою Збінські самі. У кожного члена родини свої обов’язки. У господаря підйом о п’ятій ранку – його завдання розкласти їжу в пташнику на цілий день. Річ у тім, що чоловік ще працює в Києві. Протягом дня за птахами стежить Тетяна – кому корму досипати, кому тирси. Та й потрібно дивитися, щоб серед самців раптом бійка не зчинилася.

– Індики стають дуже агресивні при вигляді крові – можуть забити до смерті, – пояснює господиня.

Підготування тушки для продажу – теж її справа. Для цього в господарстві є окреме приміщення. Цех чимось нагадує лабораторію, та й без білого халату сюди зась. Тут вам і котел для ошпарювання тушок, і перощипальна машина. Менше ніж за хвилину обскубує пір’я з тушок такий пристрій.

– Це необхідна річ, – говорить Тетяна. – В індиків пір’я дуже міцно «прикріплено» до шкіри. Вручну важко обскубувати, коли не було машини, цим займалася вся родина. 10 тушок за день обскубеш – рук не відчуваєш. Цю машину виготовили на наше замовлення, серійного виробництва поки що в Україні немає.

Мріють про однодумців

Конкуренції родина не боїться. Навпаки, готова ділитися з бажаючими своїми знаннями. І мріє, що в них з’явиться більше однодумців.

У пташнику галасливо: білі красені гелгочуть на повен голос

– Для когось індики – екзотика, а в нашому селі – корова стала екзотикою. Уявіть собі, що на всі Костовці не залишилося жодної корови, – скаржиться Павло. – А що заважає взяти п’ять корів і отримувати гарний дохід? Людям у селі потрібно змінювати своє ставлення до роботи і не боятися братися за нову справу. Ми якось привезли на базар, у райцентр, наших індиків – не для продажу, а щоб показати, якого птаха можна вигодувати вдома. Багато хто зацікавився, почали брати в нас пташенят, так би мовити, на пробу: хто 10, хто 20. Наскільки мені відомо, вони були задоволені, дехто навіть збирається розширювати господарство, і я з того дуже радію.

Ірина СВИРИД

Фото автора