Дерево в пастці

В Ірпені, завдяки втручанню редакції “ЧК”, рятують унікальний 600-річний дуб.

Старі дерева, що пам’я­тають дух давно минулих століть, у всьому світі мають пошану та піклування. Якщо під час прокладання нової шосейної дороги або залізниці зустрічається таке дерево, то мешканці Німеччини не хапаються за сокири, а відводять убік дорогу. У Москві понад 20 років заборонено будь-яке будівництво поблизу вікових дерев. А мешканці турецького міста Конья навіть вручили медаль самотньому віковому ялівцю, який вистояв проти посухи та єдиний залишився на місці, де раніше шуміли ліси. На жаль, у нас не можуть похвалитися настільки ж дбайливим ставленням до «зелених велетнів». Ось і в Ірпені під загрозою знищення опинилося 600-річне дерево, так званий «Дуб Прадуб», про який люди кажуть – «культовий, сакральний, історичний».

Будувати не можна в радіусі 30 метрів

– Це дуже-дуже старий дуб, який ми всі любимо, – розповідає «ЧК» місцева мешканка Людмила Єреміївна. – Раніше, коли ще працював санаторій, я з дітками постійно приходила туди. Малечі було цікаво, бо ж не кожного дня побачиш стовбур, що й троє людей руками не обхоплять.

Ми проходимо вулицею Мечникова (номери 101, 99), шукаємо щось на кшталт міні-парку. Але натрапляємо на дерево заввишки 30 метрів, із стовбуром у діаметрі шість метрів у крихітній огорожі, із обох боків затиснутій будівельними майданчиками. За парканом, за три метри від стовбура, лежить присипана снігом купа піску. Над майданчиком височіє будівельний кран. Менш ніж за 20 метрів від дуба стоїть недобудована п’ятипо­верхова «коробка». І зовсім поряд пролягла добре втрамбована широка дорога, якою їздять і «легковики», і вантажівки.

– Будувати розпочали десь півроку тому, – каже мешканець Ірпеня Олександр Іванченко. – Ми спочатку боялися, що дуб зрубають. Обійшлося.

Місцеві екологи кажуть: якщо землю поряд зі старезним дубом заллють бетоном, закатають в асфальт, а люди й машини будуть «топтатися» корінням, дерево швидко всохне.

– Козаки-характерники знали, що старезні дерева мають велику душу і вміють розмовляти із зорями та сонцем, випрошуючи для світу нового дня та кращої долі. Але чи буде в нас краща доля, як цих дерев не стане? – переймається еколог, захисник довкілля Анатолій Висоцький.

Закон також стоїть на захисті унікальних ботанічних пам’яток.

– Згідно із заповідним режимом на території пам’ятки природи в радіусі 30 метрів забороняється: надання ділянок під будівництво, в оренду; розорювання земель, порушення ґрунтового покриву, інші види господарської діяльності, які можуть призвести до втрати природної, наукової та культурно-освітньої цінності пам’ятки природи, – пояснює тимчасово виконуючий обов’язки директора департаменту екології та природних ресурсів КОДА Андрій Андрущенко.

Виснажену землю треба підживлювати

Виникає питання: якщо закон визначає охоронні заповідні межі 30 метрів, чому ця норма не дотримується? Як це могло статися?

– А так, що обласна рада 2010 року чомусь виділила «Прадубу» ділянку 10 на 10 метрів, а мала виділити 60 на 60. Ну хоч 30 на 30, можливість була – раніше тут не було житла, лише зволожений ліс. Чому депутати цього не зробили? Питання вже не до мене. Але сотка землі – це мізер для дерева з такою кроною, – переконаний Анатолій Висоцький. – Гілки виходять далеко за межі огородженої парканчиком «клітки». На сусідніх ділянках під час забудови їх можуть випадково зачепити. А ламати чи обрізати живі гілки старих дерев категорично заборонено, бо це призводить до енергетичного дефіциту, стресів, відчиняє «ворота» для грибків і гнилі. Інший момент. Дерево за своє довге життя (шість століть – не жарт!) висмоктує із землі всі поживні речовини й без нашої допомоги може загинути. Тому землю в радіусі 15 метрів навколо стовбура треба обережно розпушувати й закладати добрива. Але як це зробити, коли в цьому радіусі пролягає дорога та ведеться будівництво?

До слова, будівництво абсолютно законне. Як з’ясував «ЧК», рішенням Ірпінської міської ради від 29. 12. 2011 року № 1533-24-VІ громадянинові Оверку Ігореві Івановичу дозволено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 квадратних метрів для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Ірпінь, вул.. Мечникова, 101-б. 2012 року Ігор Оверко став власником ділянки по сусідству із зеленим велетнем, а 2013-го – розпочав будівництво 40-квартирного будинку.

Про «заповідні» 30 метрів забудовник уперше почув від нас. І щиро здивувався, коли «ЧК» розповів про побоювання екологів.

– За кого ви нас маєте? – каже власник землі Ігор Оверко. – Дуб перебуває на окремій території, огороджений парканом, росте собі та й росте. Обласна рада виділила під пам’ятку природи 0,01 гектара – це сотка. Бачите, паркан на місці, щит висить, ніхто на ту землю не зазіхає. Ми працюємо на своїй ділянці, є рішення міськради про передачу землі в приватну власність фізичній особі. Ми отримали всі дозволи на будівництво, і в жодному документі не зазначено, скільки метрів потрібно відступити від дерева, аби закласти цоколь. За великим рахунком, ми могли звести будинок ближче до дерева. Але не зробили цього, самі відступили на 20 метрів, щоб не пошкодити коріння.

Бетону не буде!

Від початку міні-розслідування «ЧК» минуло два тижні. І за цей час, завдяки втручанню нашої газети, ситуація змінилася.

– «Недоторканна» ділянка навколо дерева однозначно має бути більшою, ніж 10 на 10 метрів, – каже начальник відділу архітектури та містобудування Ірпінської міськради Михайло Копач. – Якщо зробити проекцію крони на землю, ми побачимо, скільки місця займає коріння. Явно не сотка землі! Тому ми рекомендували забудовнику не облаштовувати поряд із дубом парковку, не заливати ділянку між деревом і житловим будинком бетоном, не робити проїзд, а влаштувати зелену зону. Також вирішено питання з дорогою, яка проходить за кілька метрів від стовбуру дерева – там у жодному разі не буде твердого покриття.

– Ми вирішили взяли дуб під свою опіку, – наголошує забудовник Ігор Оверко. –Ландшафтні дизайнери вже розробляють проект «зеленої зони». Біля самого будинку викладемо «екологічну» пористу бруківку, яку засиплемо землею, висадимо газонну траву, аби відбувався природний дренаж, щоб вода й повітря надходили в землю. А на ділянці ближче до дуба будуть клумби, газон, лавки для відпочинку.

Наталя РОТАЙ
Фото Володимира ДАВИДЕНКА