Alyosha: Після «Євробачення» розучилася плакати

Справжнє ім’я Alyosha – Олена Кучер. Своїм творчим псевдонімом завдячує братам, які в дитинстві називали її Льошкою, Льолькою або просто Льо. Нині власниця унікального голосу в чотири октави підкорює музичні олімпи й насолоджується жіночим щастям – адже минулого року в неї народився первісток.

Пісенний конкурс «Євробачення-2010» приніс вам чималу популярність, а що було до цього?

Співачкою Alyoha була й до «Євробачення». Уже мала кліп на пісню «Ты уйдешь», а також альбом англійською, який готувався спеціально для США, куди збиралася поїхати працювати за контрактом. Тож, моя участь у «Євробаченні», у хорошому розумінні, перевернула все з ніг на голову.

Що згадується про конкурс?

Мій виступ у фіналі та неймовірна атмосфера, яка панувала в залі. Було таке враження, що ти й глядачі – єдиний організм, який кожною клітинкою відчуває одне одного. Це неможливо забути.

Не обійшлося тоді й без скандалів…

Ми звикли з’ясовувати стосунки й копирсатися в чужій білизні. І замість того, аби підтримати й побажати успіху, навпаки починаємо: «Ага, так у його пісні два слова дуже схожі на відомий шлягер!». І якщо до «Євробачення» була дуже сентиментальною та чутливою особою, то після тих обвинувачень і тиску, що довелося пережити, узагалі розучилася плакати.

Як розцінюєте наші цьогорічні шанси на перемогу у «Євробаченні»?

Дивилася відбір, чула пісню, і трохи знаючи англійську, не можу сказати, що це пісня зі змістом… Проте чула, що нині Марійка Яремчук готує нову. Адже конкурс «Євробачення» – це конкурс пісні, а не красивих вій і дорогих суконь.

І навіть не красивого голосу?

Так, адже нехай у вас і вісім октав, співайте скільки завгодно. Головне – що співаєш. Тому бажаю Марійці з вибором пісні потрапити в «десяточку», решта для успіху в неї є.

Наскільки знаю, ви й самі пишете пісні не лише для себе, а й для інших виконавців.

Здебільшого мій репертуар складається з власних пісень. Проте, є й інші автори з якими співпрацюю: Альона Матіяш, яка написала для мене пісню «Я ветрами», Юлія Павленко, авторка моєї останньої пісні «Безоружная». Якщо пісня резонує з моїми думками й тим, що хочу донести до слухача, я це відчуваю це з перших слів. А в моїх піснях свого часу знайшли щось своє Наталя Могилевська, Настя Каменських. Але все це було до «Євробачення». Нині лише поповнюю свій арсенал. І в мене він доволі великий: від репу до лірики.

А як вважаєте, яка ваша пісня найпопулярніша?

Це зазвичай на концертах дуже добре видно, коли підспівують або починають голосно радіти, почувши перші ноти пісні, що подобається. Думаю, що це «Ферромоны любви».

Стикалися із заздрощами колег із шоу-бізнесу?

Звичайно, причому це йшло від колег-чоловіків, яким, як їм здалося, я десь «перейшла дорогу». Але ніколи не сприймала таке близько до серця, адже розумію, що головне – це мої слухачі.

Чи є звання, нагороди, які б хотілося отримати?

Дуже б хотілося потрапити на «Греммі», а також виступити на стадіоні «Уемблі». Але це мрії, амбіції… Добре розумію, що в Україні майже немає можливості розвиватися й готувати такі шоу, які стануть конкурентоспроможними за кордоном. У нашій державі не цінують артистів. Ти постійно стикаєшся із поняттям «формат-не формат». У той час, коли майже весь продукт російського шоу-бізнесу вважається форматом без вагань.

Тривалий час співпрацюєте з одним продюсером – Вадимом Лисицею. Чи виникало бажання спробувати працювати самостійно?

Із 16 років ми були парою, певний час жили разом, потім вирішили залишитися друзями, але в мене не зникло бажання з ним працювати. Разом починали, приїхали із Запоріжжя до Києва зі своїми шаленими ідеями. Разом пізнали, що таке, коли нема чого їсти й де жити. Місяців чотири жили на 100 гривень, які надсилали батьки, та стипендію. Але ми навіть цього не помічали! Разом побудували студію звукозапису, певний час у ній і жили. Це було чудово!

Напевне, могло скластися й подружнє життя.

Не судилося. І не шкодую, адже щаслива зі своїм чоловіком (Тарас Тополя, соліст українського гурту «Антитела» – Авт.). Виховуємо синочка Романа, йому нещодавно виповнився рік.

У чоловіка закохалися з першого погляду?

Навпаки, певний час спілкувалися лише як колеги з одного продюсерського центру. А потім якось поїхали з концертами в Закарпаття на кілька днів, і я зрозуміла, що світогляд Тараса, його життєві цінності збігаються з моїми. Згодом виникли й романтичні почуття.

Звістка про вагітність була несподіваною?

Навпаки, це входило в мої плани! Десь за рік порадилася з продюсером, у який період буде краще піти в декретну відпустку, аби не порушувати робочий ритм і нікого не підставляти. Тож, коли завагітніла, раділи, адже ми обидва цього дуже хотіли. Із творчого життя випала лише на чотири місяці. Причому народила в квітні й планувала, що вийду на сцену в серпні. А фактично повернулася наприкінці травня, адже мені постійно телефонували з запрошеннями. Казали: «Знаємо, що ви ще не працюєте, але концерт буде в Києві, і це не займе багато часу». Один такий дзвінок, другий, третій, і зрозуміла, що непомітно влилася в робочий ритм. На допомогу приїхала моя мама і Тараса.

Щось змінилося з народженням сина?

Стала по-справжньому щасливою, як будь-яка жінка, у якої народжується дитина.

Балуєте синочка дорогими іграшками?

Мешкаємо в однокімнатній квартирі, тому навіть думки немає купувати безліч іграшок. На день народження хрещений подарував іграшковий автомобіль, на якому син може їздити самостійно. І зрозуміла, що дитячий візочок і ця машина навіть не можуть водночас поміститися в кімнаті. Але щастя не в кількості іграшок та їхній ціні.. Щастя в тому, щоб я із чоловіком дарували свою любов, турботу одне одному, нашому синочку, шанувальникам. І я можу це робити, тому безмежно щаслива, чого й усім бажаю!

Розмову вела Христина БРЯНЦЕВА