Відцвіли буйноцвіттям яскраві півонії. Серед своїх посестер за сортовою приналежністю особливо вирізняється деревоподібна. Вона дарує свої диво-квіти раніше, милуючи ніжною красою та п’янким ароматом.
І «характер» має доволі непримхливий, особливого догляду не вимагає. Росте й у природних умовах, полюбляючи листяні ліси й крутосхили. Родом із Китаю. В Україні трапляється в степовій зоні. Цікаво, що живе майже п’ятдесят років – далеко не кожна квітка може похвалитися таким довгим віком. Якщо у вашому садку чи квітнику є місце, де панує напівтінь, вологи вдосталь, але не надлишок, без протягів, у затишку – тоді цій рослині саме до вас. Не надто дошкуляють їй навіть зимові морози. Тримається молодцем без укриття.
Висаджувати цю півонію можна навесні й восени. Відстань має становити не менше 1, 5 м. Глибина посадкової лунки – 70 см. На важких ґрунтах потребує гарного дренажу. Дно встеляють 20-30-сантиметровим шаром гравію, піску, керамзиту тощо. Кислий ґрунт вапнують. Вносять із піввідра перепрілого компосту чи перегною, 200 г суперфосфату в переміш із землею. Корінці мають бути розправленими, а шийка на рівні землі, яку притоптують, поливають, бажано замульчувати. Найближчим часом (два роки) кущ не вимагатиме додаткового підживлення. Надалі добре поливати настоєм попелу 3-4 рази на місяць. Восени для мульчування використовують торф. На зиму вкривають ялиновим гіллям, падолистом, переплілим компостом.
Розмноження можливе кількома способами.
На цей час найприйнятнішим методом може стати розмноження черешками. Техніка схожа на розмноження троянд. Зрізати здерев’янілу частину з брунькою та посадити в ящик із торфом і піском у рівних пропорціях. Тримати в прохолодному місці, накривши плівкою, час від часу зволожувати. Укорінення триватиме до осені. Потім краще посадити в теплиці чи парнику. А вже навесні – у відкритий ґрунт.
Найпоширенішим є щеплення. Наприкінці літа нарізають живці із загостреним кінцем. Їх вставляють у місце розрізу на корені й обмотують поліетиленовою плівкою. Для укорінення витримують у вологій тирсі. Надалі бажано висадити в парник і підрощувати там два роки.
Найпростіше це вдається поділом куща, котрий має бути не молодшим п’яти років. Хоча можливо, що зо два роки маленькі кущики не цвістимуть.
А ось за насіннєвого висіву у відкритий ґрунт сходи можуть з’явитися лише за три-пять років.