Історія одного солдата

Категорія: Люди

Це історія одного з десятків тисяч українських героїв, які ціною власного життя борються з терористами на сході нашої держави. Ще до недавнього часу слово «війна» ми вживали в минулому часі, згадуючи про подвиги старшого покоління. Про лихоліття 1941 – 1945 років наші ровесники знали з книжок і фільмів, розповідей ветеранів. Сьогодні це слово на вустах кожного українця, і вже онуки фронтовиків зі зброєю в руках бережуть цілісність держави. Серед них і круглий сирота зі Ставищенського району Сергій Матусевич.

Дотримав слова

Наприкінці травня обранець від Київщини до Верховної Ради Ярослав Москаленко разом зі своїми колегами, народними депутатами Ігорем Єремеєвим, Степаном Івахівим і Сергієм Мартиняком (депутатська група «Суверенна європейська Україна») відвідали 51-у окрему механізовану бригаду, яка тимчасово дислокується на межі Дніпропетровської та Донецької областей. Там служать саме ті військові, чиїх однополчан 22 травня терористи розстріляли під Волновахою.

Після тих трагічних подій гостро постало питання передислокації бригади. Міністерством оборони було вирішено демобілізувати всіх поранених і направити 51-у бригаду до Миколаївської області, окрім тих військових, які добровільно захочуть залишитися в зоні бойових дій. Ротацію одного з батальйонів уже розпочато.

Спілкування з особовим складом тривало кілька годин: під час перепочинку між боями солдатам хотілося почути новини з рідних місць, забути на мить про обстріли й повернутися подумки додому. Депутати привезли військовикам велику партію бронежилетів (загалом 500), тепловізори, прилади нічного бачення, біноклі, необхідні ліки.

Народний депутат Ярослав Москаленко (другий ліворуч) відвідав рідних і сусідів Сергія Матусевича в Ставищенському районі

 

– Головною в цій поїздці була потреба морально підтримати воїнів, аби хлопці знали, що про них дбають,– коментує Ярослав Москаленко.

Спілкуючись із військовими, депутат зустрів земляка зі Ставищанського району Сергія Матусевича. У нього в рідному селі залишилися самотні бабуся з дідусем. Під час розмови з ним Ярослав Миколайович пообіцяв Сергію провідати стареньких і заспокоїти їх. Минулої суботи з подарунками й фотографіями з бойового підрозділу поїхав до села, у якому мешкають Матусевичі.

60 днів війни

Саме стільки днів і ночей уже відслужив на передовій Сергій. У селі Кривець Ставищанського району його бабуся Тетяна Василівна Матусевич і дідусь Андрій Сергійович Юлах майже не відходять від телевізора, аби першими почути про перемогу над терористами. Про всі останні події довідуються з розповідей Сергія, які щоразу закінчуються словами про любов до України. А ще він уперто телефоном каже своїм найріднішим людям: «Буду до кінця боронити рідну землю».

Десять років тому Сергій повністю осиротів – у Києві вбили його маму. Із того часу його виховували бабуся і дідусь. Із часом хлопець сам став для них опорою. Нині дід Андрій розміняв восьмий десяток і втратив ногу, бабуся Таня теж перенесла операцію. Та вони тримаються, не розкисають, аби Сергію додаткових проблем не створювати.

Тетяна Василівна згадала в розмові, що Сергій мріяв стати офіцером, навіть складав іспити до ліцею імені Івана Богуна.

– Армією він марив. Після 9-го класу вступав до Суворовського (сьогодні військовий ліцей імені Івана Богуна. – Авт.). У приймальній комісії хотіли хабара, а що ми могли дати? «Провалився» – і довго не міг заспокоїтися. Хотів знову повернутися, – згадує Тетяна Василівна.

Тому коли в державі розпочалася антитерористична операція, Сергій не розмірковував, що робити – одразу записався добровольцем до білоцерківського батальйону. Про те, що єдиний годувальник перебуває у Володимир-Волинській 51-й механізованій бригаді, старенькі дізналися вже з телефонного дзвінка, коли Сергій поїздом вирушив до Луцька.

Дзвінки з “пекла”

Нині він щодня з передової телефонує своїм стареньким, щоб заспокоїти, повідомити, що з ним усе гаразд. Хоча насправді – він у самісінькому пеклі, на одному з небезпечних блок-постів. Про це його найдорожчі люди наразі й не знають: навіщо турбувати їхню старість?

– Я йому кажу: тримайся синку! Я сам в армії відслужив три з половиною роки. Про війну знаю не з розповідей: пройшов дорогами Другої світової, – зітхає інвалід Андрій Сергійович.

– Ми такими хлопцями, як ваш онук, пишаємося. Це – цвіт оновленої української армії. Коли спитав його, що можу для нього зробити, то почув прохання провідати бабусю з дідусем, – додає народний депутат Ярослав Москаленко.

Своє слово політик стримав і пообіцяв їм всебічну підтримку, доки не повернеться з поля бою їхній єдиний годувальник.

«Життя солдата потрібно берегти»

Саме такі останні слова біля хвіртки прозвучали вже на прощання від Ярослава Москаленка. Кожен солдат, переконаний політик, який ризикує своїм життям заради Батьківщини, повинен бути впевнений у надійності та ефективності індивідуальних засобів захисту.

А візит до 51-ї бригади був черговим кроком у рамках ініціативи «Збережи життя солдату», яку започаткували два місяці тому Ярослав Москаленко та інші депутати з групи «Суверенна європейська Україна». Основне завдання кампанії – забезпечити наших військових модернізованими засобами персонального захисту задля безпечного виконання завдань під час служби й успішного повернення додому.

У рамках ініціативи Ярослав Москаленко за день до поїздки передав 15 бронежилетів четвертого рівня захисту, 15 професійних рацій і засоби спостереження українським військовим із білоцерківського батальйону, які служать під Волновахою Донецької області, а це добровольці з Бучі, Гостомеля, Коцюбинського. Доставити за місцем призначенням амуніцію та продукти, які зібрала громада, змогли брати з Приірпіння, які служать на блок-постах під Волновахою.

– Ми розподілили рації між блокпостами. Це дуже хороші пристрої, з великим радіусом дії. У нас тут хлопці купували їх за свої кошти. Ці рації – професійні, – розповідає заступник командира роти Ігор Домбровський. – Бронежилети перевірили відразу – випробування витримали.

До речі. Напередодні мажоритарник Ярослав Москаленко передав батальйону «Київщина» на потреби спонсорську допомогу в розмірі 200 тисяч гривень. Наприкінці травня 106 добровольців відбули з Хотянівки Вишгородського району на передову до Луганської області.

Тим часом

У рамках кампанії «Збережи життя солдату» на потреби другого батальйону Національної гвардії (с. Нові Петрівці) разом із Медавтомайданом передано спеціально обладнаний автомобіль швидкої УАЗ AC U-396295 ШД, який розраховано для допомоги воїнам під час бойових дій. Це не єдина ініціатива представників «Суверенної європейської України». Народні депутати із цієї депутатської групи одними з перших переказали на потреби Міноборони фінансову допомогу – 16 мільйонів гривень.

 

 

Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ

Фото автора 

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.