«Якщо буде фінансування, усе «увімкнеться» і запрацює!»

На початку тижня американська кіноакадемія оприлюднила так званий шорт-лист – дев’ять фільмів, які цьогоріч змагатимуться за статуетки «Оскар». На жаль, до цього списку не потрапило жодне українське кіно, що було представлено на здобуття всесвітньовідомої премії. У ньому й найгучніша українська кінопрем’єра 2014 року – фільм режисера Олеся Саніна «Поводир», якому пророкували перемогу в номінації «краще кіно іноземною мовою».

«ЧК» зустрівся з виконавцем головної ролі сліпого кобзаря Івана Кочерги – заслуженим артистом України Станіславом Бокланом.

Як сприйняли, що фільм так і не потрапив до списку номінантів кінопремії «Оскар»?

Абсолютно спокійно. Проте напевне було б краще, якби «Поводир» був серед номінантів, тоді б його, можливо, придбали для показів, і більше людей переглянуло. Але в кожного фільму, як і в людей, різні долі.

Прем’єрі стрічки передувала потужна рекламна кампанія.

Як у політиці та футболі, я в цьому нічого не розумію. Звісно, нам усім, знімальній групі й акторам, було приємно, що про фільм говорять і пишуть. Прем’єру «Поводиря» переглянуло багато людей у різних містах України, і було приємно, що майже щоразу наприкінці картини люди вставали й аплодували. У будь-якого актора бувають періоди популярності та підвищеної уваги до них. Так і в мене. Він був і завершився. Треба йти далі.

Відгуками глядачів, думками кінокритиків цікавилися?

Рідко користуюся інтернетом, тому майже нічого не читав. Спілкувався з глядачами під час прем’єри. Чув різні думки, але й до тих, й до інших ставлюся спокійно.

Власну роботу вважаєте вдалою?

Давайте залишимо це в секреті. Те, щоб я міг би зробити інакше, усе одно вже не зроблю. Це кіно. Режисер вирішував, як краще: які дублі, плани, як повинні працювати камери. Не треба забувати, що актори – це виконавці. Були якісь пропозиції і з мого боку, але вони приймалися або ні винятково за рішенням режисера та оператора.

Як вважаєте, чи будуть з’являтися якісні фільми в українському кіноматографі?

Це питання скоріше не до мене, а до нашої влади, без державної програми підтримки розвиток українського кіно – неможливий. Але, вважаю, якщо всі будуть рівні перед законом, чесні один перед одним і тими людьми, які від них залежать – усе в нашій країні буде добре! Єдине зауважу, що цей фільм чи інший, різні вистави, свідчать про те, що маємо достатній творчий ресурс: режисерський, акторський, сценаристський, операторський.. У нас дуже багато талановитих людей! Кажу про тих, із ким працював. Запас фахівців є великим, але, як це буває, усе впирається в гроші. Не кажу, що треба реанімувати систему прокату та інше… Але, якщо буде фінансування, усе «увімкнеться» і запрацює!

А в яких ви проектах задіяні?

Нині складні часи. Граю в театрі, очікуємо на початок репетицій вистави за новою п’єсою. Поки не розголошуватиму якої саме, але сподіваюся, що навесні все-таки розпочнемо. Нині є певні труднощі як у звичайному кіно, так і телевізійному. Але канал «1+1» намагається щось робити. В одній зі стрічок, що має назву «Центральна лікарня», у мене невеличка роль. Лишилися й певні «хвости» з минулорічних проектів, очікуємо весни й літа, аби дознімати натурні сцени.

Христина БРЯНЦЕВА