Не вирвалися із того клятого пекла

Категорія: ВажливоНовини районів

Пожежа на нафтобазі у Васильківському районі продовжує збирати сумну данину: загинуло  п’ять  осіб, чотирнадцять постраждало. В обласній лікарні перебувають п’ять найтяжчих хворих-рятувальників, в столичному опіковому центрі ще – четверо: два пожежники і два працівники нафтобази.

А днями у київській спецчастині №25  Державної пожежної  охорони прощалися з трьома рятувальниками, що загинули на нафтобазі 9 червня. Данину пам`яті   та пошани  героям віддали колеги, рідні та близькі загиблих.

Вибух резервуару з газом в той роковий ранок забрав життя двох киян – 32-річного капітана служби цивільного захисту київського гарнізону Андрія Тарасенка, 25-річного співробітника 15-ої  київської Державної пожежно-рятувальної частини Антона Басовського та нашого земляка – заступника начальника аварійно-рятувального загону із Білої Церкви Максима Глазкова.

Присутні відзначали, що саме рішучість та сміливість цих хлопців у відсіканні вогню від військових складів з набоями, наполегливість та мужність при охолоджуванні резервуарів врятували мешканців найближчих двох сіл від вибухо-небезпечної та вогняної пастки.

Проникливі до щему слова казали рідні та колеги. Тітка Антона Басовського згадувала, як хлопчина з другого класу твердо обіцяв мамі, що коли-небудь когось врятує.

–        Він був добрим та відчайдушним, ніколи не ховався за спини інших, закінчив інститут фізкультури, був наполегливим у вдосконаленні професійної майстерності, завжди посміхався і ніколи не скаржився на якісь проблеми, – згадувала пані Валентина.

Колеги при нагоді нагадали, що Антон минулого року отримав звання молодшого сержанта і був відзначений високою нагородою за мужність серед двох пожежників-рятувальників Києва.

Про останні хвилини життя Антона Басовського до цього розповідав журналістам його напарник – 21-річний Віктор Нечаєнко, який перебуває у столичному опіковому центрі і переніс вже три операції.

–        Усю ніч ми працювали у другому секторі. Лише під ранок нас перевели до перекачування води. В очікування зміни ми з Антоном присіли відпочити. Під час розмови почули гул. Одразу збагнули – це перед вибухом. На рятування залишалися секунди.

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ: Збитки від аварії – 50 мільйонів

За словами Віктора все, що сталося потім, пам’ятає вибірково. Вони бігли, чули вибухи, з усіх боків відчували язики полум’я та шалений жар. Гаряча хвиля, наче затопила усе навкруги. Віктор пам’ятає, як добіг до найближчої калюжі, припав до неї і почав бризкати собі рятівною водою  в обличчя та на тіло.  Лише в лікарні Віктор Нечаєнко дізнався, що Антону не вдалося вирватися із того клятого пекла.

Про героїчну загибель Андрія Тарасенка розповів його колега Анатолій. Увечері, 8-го червня 32-річний капітан зі своїм розрахунком прибув на нафтобазу.

–        Андрій та кілька десятків пожежників охолоджували водою резервуар, який знаходився поруч з палаючим баком – тим самим, який вранці вибухнув, – згадує Анатолій.

З початком  приборкання пожежі, каже рятувальник, розрахунок знаходився приблизно в півтори сотні метрів від полум’я. А потім надійшов наказ – підійти ближче.

–        Ми люди військові й для нас наказ – закон! – підкреслює Анатолій. – Але до епіцентру вогнища залишалось метрів сорок…

Коли надійшла інформація про вибух, зв’язок із Андрієм перервався. Друзі до останнього сподівались, каже Анатолій, що Андрій встиг відбігти до лісу і там, можливо, втратив свідомість. Колеги згадують Андрюху, як веселого та доброзичливого хлопця. Його девізом, кажуть вони, було твердження: «У будь-якому безвиході є шанс на порятунок».  У Андрія, виходить, його не залишилось…

–        Наш Максим був із тих, кого називають справжніми чоловіками. Виключно відповідальний, освічений, мав два дипломи – один за професією, інший – юриста, – згадує свого заступника і доброго приятеля начальник аварійно-рятувального спецзагону із Білої Церкви Сергій Шумигора.

–        Коли Максим виїжджав із хлопцями із розташування загону, я його побачив із каскою. Запитав: навіщо? А він каже: «Раптом пожежу доведеться гасити». Ми з ним виїжджаємо тільки на дуже серйозні НП.

Цього разу саме така і сталася у Васильківському районі. За словами Сергія Шумигори, Максим перебував у найнебезпечнішій точці під час пожежі – біля лафетного стволу, який подавав воду для охолодження резервуару.

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.