Історії зірок

Скільки до зустрічі Нового року не готуйся, різні несподіванки все одно передбачити неможливо. «ЧК» розпитав у знаменитостей про ситуації, у які вони потрапляли під Новий рік.

НОВИЙ РІК ІЗ ПРЕЗИДЕНТОМ

Олександр Лещенко, хореограф

Найяскравіша й водночас хвилююча зустріч Нового року була 2014-го, коли в ніч на перше січня, разом із балетом «Форсайт», виступали перед Президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим і його родиною. Святкування відбувалося в резиденції казахського президента, де ми грали нашу танцювальну виставу «Снігова королева». Атмосфера була неймовірно врочистою, усі ми, звісно, дуже хвилювалися, але виступ був вдалим, з оплесками та виходом на «біс». Уже після цього ми поїхали в гості до друзів, де відпочили в розкутішій обстановці.

СВЯТО ЗАВДЯКИ БАБУСІ

Злата Огнєвіч, співачка

Якось зустрічала Новий рік у Таїланді, де познайомилася з компанією хлопців і дівчат з України. Ми всю ніч їздили нічним Пхукетом і вітали всіх з приходом Нового року, співаючи колядки, щедрівки та народні пісні. А одного разу, під час новорічного концерту, мені взагалі довелося швидко «вживатися» у роль Снігуроньки, тому що артисти, які мали грати Діда Мороза та Снігуроньку, не встигали дістатися на свято. Був також випадок, коли зустріла Новий рік у компанії таксиста, коли їхала з одного виступу на інший. Добре, що в нього із собою була пляшка шампанського, яку ми відкоркували опівночі. А якщо говорити про Різдво, то мені відразу згадується моя бабуся Ліда з Кривого Рогу, яка приїжджала до нас у Судак на свята й привозила дуже багато подарунків для всієї родини. А ми тоді не мали такої можливості, бо жили дуже економно. Зайвий кілограм апельсинів навіть не могли собі дозволити купити. Саме завдяки бабусі в моєму дитинстві було справжнє Різдво з подарунками. Згадую ті моменти з великою вдячністю.

ІЗ НОСТАЛЬГІЄЮ ЗА РІДНИМ КРАЄМ

Влада Литовченко, телеведуча, володарка титулу «Міс Україна»

Якось разом із доньками зустрічали Новий рік у Сіднеї, різниця з Україною в часі – вісім годин. Тому зустріли спочатку за австралійським часом, причому там не заведено святкувати так, як у нас. Ніхто не сидить удома за столом, а всі виходять у людне місце, у Сіднеї це головний міст Харбор-Брідж, і святкують. А потім чекали ще вісім годин, аби нехай і на відстані, зустріти свято разом із рідними та друзями. Тієї ночі отримала купу дзвінків з України та європейських країн, де зустрічали Новий рік приблизно в цьому проміжку часу. А от Різдво люблю святкувати в Карпатах, але без гучних застіль, а просто мандрувати, аби помилуватися красою природи та карпатських гір.

100 ТИСЯЧ ГЛЯДАЧІВ

Віталій Капранов, письменник

Із самого дитинства разом із братом зустрічаємо свято вдома, у колі рідних. Маємо навіть своєрідну традицію підбивати підсумки року, коли кожен розповідає про найважливіші моменти свого життя. Однак двічі робили виняток, аби долучитися до мітингарів, які зустрічали Новий рік на Майдані, це було 2005 та 2014 роках. Виступали своїм невеличким музичним дуетом разом із братом і святковим вертепом. Обидва рази грали роль пастушків. Найбільше оплесків отримала сценка, коли вийшов артист, перевдягнений у Януковича та почав розпитувати, чого це ми тут усі зібралися. Цікаво було спостерігати, як люди сприйняли це майже всерйоз, почали щось із натовпу вигукувати й щиро аплодували, коли зрештою цього негативного героя виперли зі сцени. Ось ці випадки й були нашою незвичною зустріччю Нового року, адже виступати перед 100 тисячами людей це неймовірне відчуття та незабутнє враження на все життя.

ПЕРШІ КРОКИ ПІД БІЙ КУРАНТІВ

Ахтем Сейтеблаєв, актор, режисер, телеведучий

Приємна історія відбулася п’ять років тому, коли моя молодша донька прокинулася за кілька хвилин до опівночі, посиділа в мене трохи на руках, сповзла на підлогу й рівно опівночі зробила свої перші в житті кроки. Це було справжнім дивом! Якщо говорити про екстремальні зустрічі Нового року, то років двадцять тому в Криму, коли ми з колегами поверталися з новорічного корпоративу, потрапили в страшну хуртовину. Навіть зупинитися не наважувалися, аби не потрапити в замет і застрягти в снігу посеред степу.

А цьогоріч зустріч Нового року взагалі проспав! Річ у тім, що у мене був важкий знімальний період серіалу «Гвардія», який завершився 30 грудня. Провели із сусідами старий рік і, пригадую, сидячи на дивані заплющив на кілька хвилин очі, а коли розплющив - була вже друга ночі. Що цікаво, дружина, донька теж проспали все святкування. Однак це аж ніяк не вплинуло на те, як минув рік. Він навпаки був активним, насиченим різними подіями. Тож висновок - прикмети не працюють!

ЦУЦЕНЯТА ПІД ЯЛИНКУ

ALYOSHA, співачка

Разом із моїм продюсером Вадимом Лисицею, друзями та колегами, зустрічали Новий рік у нашій студії звукозапису. У дворі будинку, де розташована студія, жила собака Муся. На той момент вона була вагітною. А температура на вулиці сягнула до -30. Пожаліли Мусю та із самого ранку забрали її грітися до студії. Під вечір накрили стіл, сіли, аж раптом Муся жалібно заскавчала. Підійшли до неї й зрозуміли, що почалося… Словом, далі всі веселилися, а ми з Вадимом приймали пологи в собаки. Причому розродилася Муся буквально за кілька хвилин до Нового року, і ми отримали під ялиночку п’ять маленьких цуценят.

СОЛОДКА НОВОРІЧНА НІЧ

Володимир Бистряков, композитор

Якось разом із шкільним музичним колективом зустрічали Новий рік на базі товариства «Динамо», де мали виступати перед високими міліцейськими чинами. Це були 60-ті роки й склалося враження, що ми потрапили в зовсім інший розкішний світ. Стіл «ломився» від різних делікатесів і смаколиків, деякі з них я тоді взагалі вперше спробував. Аби якось відзначити цю подію, спільно з друзями вже після виступу та застілля, «шикували»: розрізали вздовж батони, мастили маслом, червоною ікрою та годували цим собак. А часи тоді були дуже «голодні», харчів у магазинах не було й навіть у хліб за рецептом додавали горох. І навіть на такий хліб були обмеження при покупці. Тож хотілося хоч трохи відчути себе приналежними до вищого суспільства, бо самі їсти вже були не в змозі. А весела й трохи екстремальна зустріч Нового року була наприкінці 90-х, коли разом із родиною зустрічали в Парижі, в одному з ресторанів, поруч із паризькою оперою. Там була розважальна програма, і всім гостям роздали трубочки та кульки, аби в певну мить усі почали стріляти ними одне в одного. Але, коли ті кульки швидко закінчилися, італійці, що сиділи поруч за сусіднім столиком, почали кидати одне в одного тістечками. Кілька разів «промазали» і попали в наш стіл. Після чого наша компанія згуртувалася й дала шалену «відсіч» шматками тортів. Чоловіки були в смокінгах, дами в сукнях із декольте, і вже за кілька хвилин усі гості були перемазані тими тортами та тістечками з голови до ніг! Звісно, потім усі пішли перевдягатися, згодом повернулися та продовжили святкування. І досі часто згадую той момент, адже було дуже весело й надто солодко.

Підготували

Микита ЛАВРІНЕНКО,

Карина ПРОСЯНИК,

Єлизавета КАЛІТВЕНЦЕВА