Яка вона, дитяча обласна лікарня?

Першого червня відзначається Міжнародний день захисту прав дітей. А що найголовніше для дорослих? Звичайно, здоров’я наших малят! В обласній дитячій лікарні, що в місті Боярка Києво-Святошинського раойну, «ЧК» з’ясовував, як лікують дітей та які умови тут для них створено.

Величезний комплекс із поліклінікою, окремим інфекційним відділенням, хірургією, двома реанімаціями (для підлітків і новонароджених), неонатальним блоком тощо. На території лікарні споруджено навіть капличку Святителя Луки Кримського.

Дерев’яні тумби та ковдри з печаткою

Те, що медична установа дитяча, стає зрозуміло вже на вході. Біля приймального відділення зустрічають картини вдячних пацієнтів. Чарівні сюжети з дитячих фантазій прикрашають ще радянські стіни. Яскраві малюнки вибиваються із загального похмурого лікарняного стилю.

За приймальним відділенням розпочинаються довгі й темні коридори. На перший погляд, здається, у будівлі порожньо. Немає кіношної медичної біганини. Навпаки, дуже тихо. Але, наближаючись до палат, можна почути дитячі голоси.

– Не дозволяють ходити коридорами. Бігати не можна, – невдоволено говорить 8-річний Данилко, – а в мене горло болить. Ще й на вулицю мама не пускає. От і сидимо з другом анекдоти розказуємо в палаті.

Хлопчик запросив зайти до нього в гості. Палата не велика, на кілька ліжок, які між собою розділені старими дерев’яними тумбами. Застелені стандартними синьо-зеленими ковдрами, з печаткою «ГОСТ». Нічого особливого, але все чисто, меблі цілі. Хлоркою не тхне. Зайнято лише два ліжка. Хлопці радіють, що більше нікого немає, тому хоч у палаті вони можуть награтися.

До реанімації та хірургічного відділення проходити заборонено. Підтримується стерильність. Батьків пускають за розкладом і лише в одноразовому халаті та бахілах.

На другому поверсі чути церковний спів. Пахне ладаном і воском. Лікарі кажуть, що церква тут необхідна. Вона не випадково розташовується неподалік реанімації. Буває, залишається лише молитися…

Дітей не хочуть лікувати в районці

Як і всюди, у цій лікарні є свої проблеми. Найгостріша – наплив пацієнтів. Медики кажуть, містяни не хочуть йти до районної лікарні, а з будь-якого приводу звертаються до обласної. Потрібно зауважити, що розділяє ці два заклади буквально метрів десять.

– Люди просто не розуміють етапність лікування. То аналізи прийдуть здавати, то на огляд до терапевта. Усе це треба робити в районці, – пояснює черговий лікар. – А в нас це забирає час і ресурси, які мали б іти на догляд тяжкохворих дітей. Ще буває таке: у малечі температура 37, а батьки в істериці викликають швидку. Там їм відмовляють у виїзді, радять везти до лікарні.

Розмову перериває медсестра, яка забігши в кабінет, повідомляє, що в неврології хлопчик утратив свідомість. Лікар біжить до відділення. Помічниця лікаря продовжує:

– Учора на моїй зміні було 11 консультацій. Ну, це ще нічого, але половину з того можна було б і в районній полікувати. У нас просто палати кращі.

Вічний конфлікт батьків і лікарів

Відгуки про лікарню різні. Проте переважають слова подяки за лікування і турботу про дітей. Мами, які гуляють із малятами на сусідньому з лікарнею майданчику, говорять, що жодного разу ні копійки не платили.

– Як ти з людьми, так і люди з тобою! Якщо не вдавати, що тобі всі винні, то й проблем не буде, – ділиться місцева мешканка Наталя. – Торік ми з Олежою (дворічний малюк) лежали з гострою ангіною. Купували ліки, що нам виписували. Це було. А так, щоб комусь у руки гроші – ні!

Черговий лікар пояснила, що часто батьки сприймають за натяк на хабар прохання купити якісь препарати.

– У нас усе нормально з фінансуванням. На скільки це можливо. Але схема така: на добу виділяється, наприклад, дев’ять ампул анальгіну. Діти надходять один за одним. Я вже бачу, що день буде напруженим, а ліки закінчуються. Тому батькам так і кажу: вам укололи, наступному вже не вистачить, якщо можете – купіть, – каже лікарка.

Сезон затишшя, лише апендицит «гуляє»

На час наших відвідин в обласній лікарні перебувало 372 дитини. Із них 40 – у лор-відділенні, 52 – хірургії, 23 – молодшому дитячому відділенні та двоє малят у реанімації. Найменшому пацієнту всього лише день від народження. Найстаршому – 17 років. Хворих обслуговують 55 медпрацівників. За минулі вихідні провели дві операції, в обох випадках запалення апендиксу.

Лікарі кажуть, для них розпочинається відносно спокійний сезон. Адже більшість травм і хвороб діти отримують під час навчального процесу.

Медики кажуть, що нині переважають маленькі пацієнти, здебільшого, із апендицитом і ГРЗ. Останнє пов’язують із негодою. Дощі, калюжі, мокрі ноги й як наслідок, хвороба. Епідемії влітку бувають украй рідко. За прогнозами, цього року боятися нічого. Хіба що харчових отруєнь. Проте й тут лікарі стверджують, ситуація краща, аніж кілька років тому.

Юлія НЕДОПИТАНСЬКА

На Київщині найменша дитяча смертність

За даними Департаменту охорони здоров’я в 2016 році виділено 13 млн. грн. на забезпечення та обладнання лікарень.

Рівень захворюваності дитячого населення області менший, ніж загальний показник в Україні, що зумовлено налагодженою системою надання медичної допомоги дітям, доступністю до закладів охорони здоров’я (дві обласні дитячі лікарні, Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», центр дитячої кардіохірургії тощо). Потрібно зазначити, що захворюваність дитячого населення залишається стабільною протягом останніх десяти років.

За минулий рік знизилась малюкова смертність (5 на 1000 народжених живими), тепер Київщина має найнижчий показник у державі.