Каламутна вода промислового вилову

Категорія: Матеріали номера

RIAN_00356303.HR_.ru_

Чи допоможе дворічний мораторій урятувати рибні запаси в Київському та Канівському водосховищах

Найближчої сесії облради депутати планують розглянути ухвалений постійною комісією з питань екології проект рішення щодо встановлення мораторію на промисловий вилов у найбільших басейнах краю – Київському та Канівському водосховищах. Чим зумовлений цей крок, наскільки він бездоганний з огляду на букву закону й чи здатний стати ефективним? «ЧК» долучився до вивчення злободенної теми.

 Заборона збільшить кількість хабарів

Раніше ми виклали перші коментарі із цього приводу. На думку деяких депутатів, промисловий вилов дедалі погіршуватиме популяцію традиційних сортів риби у водоймах регіону. Непоправної шкоди екосистемі завдав вимушений злив води з каскаду гідроспоруд шість років тому, унаслідок чого в льодовій смертельній пастці опинилися тисячі тонн риби. І сьогоднішній промисловий лов робить неможливим відтворення біоресурсів водойм.

Однак таку застережливу ініціативу депутатів скептично сприйняли в Держрибагентстві України. Там вбачають перевищення повноважень облради в разі схвального рішення про мораторій. При цьому посилаються на Закон «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів». Відповідні повноваження цього документа не залишають двозначності: місцеві органи державної влади мають право на розробку, затвердження та реалізацію місцевих програм охорони, використання та відтворення водних біоресурсів. А регулювати господарську діяльність на блакитних водних нивах повинні Кабінет Міністрів та відповідні центральні органи виконавчої влади – Мінагрополітики та Держрибагентство, на які покладено обов’язки формувати держполітику у сфері рибгосподарства, рибпромисловості та її реалізовувати.

В офіційному коментарі голова Держрибагентства Ярема Ковалів навів низку аргументів проти введення мораторію. Через таке рішення, вважає посадовець, ніхто не припинить ловити рибу. Більше того, він переконаний: збільшиться кількість хабарів представникам контролюючих органів.

Симптоматична заява. Із неї виходить, що принаймні сьогодні хабарництво в Держрибагентстві існує, а її хоча б приблизні масштаби, вочевидь, відомі його керівникові. А якщо він апріорі впевнений, що корупційне зло збільшиться, то чи відповідає він займаній посаді? І чи здатні поліпшити ситуацію рибний патруль, який у рамках реформування галузі запрацює в червні й на який покладає надії Ковалів, сучасні системи електронного моніторингу, який він згадує, та організації підприємців, які, за його думкою, допомагатимуть контролювати водойми від браконьєрського вилову?

У пошуках відповідей на ці проблемні запитання, «ЧК» вислухав неофіційні думки небайдужих фахівців галузі, які безпосередньо знають про ситуацію. І хоча вони не погодилися персоніфікувати себе публічно, їхні оцінки та пропозиції можуть розширити картину реального стану справ у галузі.

Не поділився прибутками – ніякої перспективи

– Рибний патруль – суцільна показуха. Це заміна зовнішньої вивіски із частковим скороченням штату, за рахунок якого начебто збільшать заробітну плату, – категоричний у висновках колишній державний рибінспектор Віктор Михайлович, який ще донедавна покладав надії на суттєві зміни в роботі. – Нових плавзасобів, про які точилися розмови роками, не буде, точкову техпідтримку збережуть для теленовин, а заміна пістолетів на сучасніші – браконьєрів не зупинить.

А все тому, наголошує він, що бензин у дефіциті, зарплати – мізерні. І сьогодні, хоч ночуй на роботі, матеріальних стимулів ніяких. Кілька років тому, згадує Віктор Михайлович, вони були: певну частку від накладених на браконьєрів штрафів, виплачували як преміальні бонуси. Нині зарплата – дві-три тисячі. Якщо стане три-чотири – це не вирішить проблеми.

– Поки інспектор не отримуватиме більш-менш пристойну зарплатню – сім-вісім тисяч, поки не буде достатньо палива на постах, і поки не почнуть саджати за ґрати браконьєрів і корупціонерів – не варто сподіватися на кардинальне поліпшення ситуації. Рядовий рибінспектор вимушений залишатися дрібним крадієм у системі , яка нині існує. Адже йому треба прогодувати родину та вижити самому, – запально промовляє він.

– Знаєте, чому в Держрибагентстві так критично ставляться до наміру облради? Не тому, що порушується державний закон, а тому, що припиняє дію їхній – корупційний, – каже колишній рибалка-підприємець Микола Гнатович. – Кожен керівник рибгосподарства знає: якщо не поділитися прибутками з тими, хто дає квоти на вилов риби, має контролювати її виконання, у тебе не буде ніякої перспективи. Такі керівники на гачку в корупціонерів, а на країну, за великим рахунком, накинутий браконьєрський зашморг.

Нині науково обґрунтовані рекомендації вчених щодо обсягів промислового вилову риби в Київському та Канівському водосховищах ігноруються на кожному кроці. Підприємству надається квота, скажімо, на три тонни на рік, а він може її використати за тиждень-два. І про це знають у Мінагрополітики, Держрибагентстві. Але на це заплющують очі всі – і рибалки, і контролери.

Чому? Співрозмовник наводить калькуляцію витрат. Вартість пального, плаваючих засобів, знарядь лову, не кажучи про електроенергію, матеріали, зросла в рази, а купівельна спроможність населення не дозволяє пропорційно підвищувати ціни на рибну продукцію. За рахунок зростаючих обсягів вилову й намагаються економічно триматися на плаву.

– Проте ми розуміємо: за таких умов господарювання ми всі в найближчі роки опинимося на мілині, – не приховує Микола Гнатович.

Платне рибальство за диференційованим принципом

Покласти край тотальному «вибиванню риби» може лише внесення змін до існуючого законодавчого поля та суворе покарання за його порушення, – впевнений колишній працівник Держрибоохорони Віктор Михайлович.

– А хіба не достатній електронний моніторинг вилову, про який каже голова Держрибагентства? – запитую його.

– Це не вирішить питання. Будь-які електронні дані для бази моніторингу можна приховати, змінити для своїх приватних або групових інтересів. Адже в «програмі діяльності» системи закладена прибуткова стаття особистих доходів.

Щоб була гармонія між державними надходженнями та відтворенням біоресурсів, мають бути запроваджені обґрунтовані розцінки для промислового вилову кожного виду риби. Про яке збереження рибних запасів може йтися, коли, скажімо, кіло «квотного судака» за держрозцінками коштує 47 копійок, а його продають, нагадує Віктор Михайлович, у десятки разів дорожче.

– Квотна ціна для промисловиків має щороку варіюватися. У залежності від кон’юнктури рибного ринку та наявності цього виду риби у водних басейнах. Істотно зменшується, приміром, кількість судака, що ми спостерігаємо нині, на його вилов збільшується вартість. І навпаки: стало більше того ж ляща – на нього знижують ціни для промисловиків.

Нагадує співрозмовник і про любителів-рибалок, яких скоро стане більше, ніж риби в водоймах. Рибалка разом із виїздом на природу стала модним захопленням. А добову норму вилову –3 кг– ніхто, по суті, не контролює.

Він пропонує ввести платне рибальство, як у багатьох цивілізованих країнах. На його думку, потрібно збільшити норму вилову – до 5, а можливо, і до 10 кілограмів. При цьому доцільно ввести диференційовану плату. До трьох кіло, скажімо, 10 гривень, до п’яти – 30, а до 10-100 і більше.

– Власне, цей норматив можна обговорювати з громадськістю, – акцентує Віктор Михайлович. – Але гроші від любителів-рибалок мають накопичуватися на спецрахунку і спрямовуватися цільовим призначенням лише на реалізацію держпрограм із відтворення водних біоресурсів країни. І в цьому держінспекторам можуть допомагати кола підприємців.

Замість післямови

… Зацікавило чергове інтернет-повідомлення. У Держрибагентстві розробляють дієвий антикорупційний механізм. Чомусь згадався Микола Гоголь: «Усі стали шаленими супротивниками брехні; усюди, в усіх справах, вони переслідували її так, як рибалка «острогою» переслідує якусь м’ясисту білугу, і переслідували її з таким успіхом, що за найкоротший термін у кожного накопичилося кілька тисяч капіталу».

Микола ЗАКРЕВСЬКИЙ

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.