“Потрібно, щоб уся країна була “заряджена” на перемогу!”

Категорія: Матеріали номера

12075044_185027071830366_8073594340833202918_n

11-й окремий мотопіхотний батальйон «Київська Русь» був першим військовим підрозділом, який сформували з добровольців Київщини 2014 року. За два роки війни його бійці побували в багатьох гарячих точках зони АТО, зокрема, під Дебальцевим і Донецьким аеропортом, і нині продовжують захищати країну в одному з луганських секторів. Про ситуацію в зоні дислокації підрозділу говоримо телефоном із заступником командира 11-го окремого мотопіхотного батальйону Ігорем Ткаченком.

Яка обстановка, Ігорю?

– Противник накопичує особовий склад, техніку. Щодня обстрілює з крупнокаліберної, стрілецької зброї. У сусідів, які від нас на відстані 4-5 кілометри, загострення – другий день поспіль в них тривають бої.

Факти знищення ворожої техніки документуєте?

Змогли зафіксувати лише два міномети та дві вантажівки з боєкомплектами. Передали всі необхідні папери на виплати заохочень на загальну суму понад 100 тисяч гривень. Гроші отримають безпосередньо ті бійці, які брали участь в операції: корегувальники, спостерігачі, стрільці.

Такі заохочення мотивують бійців воювати активніше?

Для бійців важливіший результат, адже знищені міномети означають, що вони не стрілятимуть по наших позиціях, наших хлопцях. Однак і премії не зайві, робимо все необхідне, щоб їх отримати, але це дуже складна процедура. Та не завжди можемо все зафіксувати. Хоча за весь час наші бійці змогли знищити немало техніки противника.

Підрозділ повністю вкомплектований людьми?

Чесно кажучи, і досі ситуація бажає бути кращою. Хоча кадрове поповнення є: здебільшого контрактники, колишні бійці військових і правоохоронних батальйонів, «Правого сектору». Ідуть безпосередньо до нас, бо підрозділ набув слави такого, що не пасе задніх і весь час воює на передових позиціях.

Ви є одним із тих, хто залишився воювати після демобілізації. Як оцінюєте ситуацію із забезпеченням, бойовою обстановкою, настроями бійців два роки тому й нині?

Забезпечення відчутно поліпшилося, органи постачання реагують на наші зауваження й зміни в потребах. Також набагато більше стало порядних і вмотивованих людей у підрозділах забезпечення, вищих військових керівних органах. Водночас до нас, як і раніше, приїжджає багато різних перевірочних комісій, однак тепер уже не для того, аби знайти недоліки, а  щоб допомогти! 

А якщо говорити про тактику противника, ситуацію на нульовій лінії, зміни відбулися?

Два роки тому ситуація була зовсім іншою: лінії фронту, як такої, узагалі не існувало. Лише кілька взводно-опорних пунктів, які стояли на відстані 10-20 кілометрів один від одного й тримали кругову оборону. Загроза була зусібіч! А тепер усі підрозділи «розтягнуті» по лінії оборони, кожен бачить свого сусіда ліворуч і праворуч, противника навпроти. Тож, у разі потреби, можемо допомогти одне одному вогнем. Ми так само дуже добре бачимо противника. У них гарна техніка та озброєння, але мають проблеми з адекватним особовим складом. Ті втрати, які вони зазнали за останні кілька місяців, виключно через неадекватність дій і недолугість бійців.

Чи відрізняються настрої в теперішніх бійців і тих, які прийшли добровольцями напочатку?

За моральними та патріотичними якостями ті, хто нині прийшов до нас за контрактом, часто мають перевагу порівняно з першою хвилею добровольців. Упевненість є, завдання виконуємо, і розуміння цього серед особового складу також відповідне.

Здавалося б, усього вистачає для перемоги.

Упевнений, що в разі широкомасштабного наступу вистоїмо, але, на жаль, ціною великих людських жертв. Хоча країна й воює, це не відчувається вже за 100 кілометрів від лінії фронту! Люди живуть своїм життям, і слухати, думати й говорити про війну вже втомилися. Навіть по телевізору найчастіше можна почути лише новини про кількість загиблих і поранених. А для того, щоб перемогти ворога, потрібно, щоб уся країна була «заряджена» на перемогу. Як у добре відомому гаслі: «Усе для фронту, усе для перемоги!».

Розмову вела Анастасія АВДЄЄВА

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.