Агов, інвестори! Пустує ніша сільгоспавіації

Категорія: Матеріали номера

IMG_6323

Кількадесят літ тому над полями-лісами можна було часто побачити невтомних трударів неба – славнозвісних «кукурудзників» й гелікоптерів Мі-2. Вони обробляли ниви й садки, лісосмуги від шкідників, вносили добрива, слугували мобільними спостережними пунктами в разі виникнення пожеж, у боротьбі з браконьєрами, під час пошуку косяків риб, патрулювали важкодоступні райони тощо. Тепер це нечасті гості українського неба, а багато сільських і навіть обласних аеродромів стали пусткою, або їх використовують не за прямим призначенням, а якщо і експлуатують, то далеко не на повну потужність. Але світова практика доводить: сучасна ефективна агротехніка багатьох культур, як і боротьба зі стихійними явищами, різного роду моніторинг місцевості, неможливі без участі крилатих машин. Звісно, у сенсі збору просторової інформації, передачі відеоданих, навіть переміщення невеликих вантажів зараз активно розвивають мікроавіацію – безпілотники, але вони не замінять «конячок» на кшталт Ан-2. Отже, підсумуємо, що маємо натепер у галузі малої авіації і чи є сенс реанімувати сільські та районні аеродроми.

 Опиратися не лише на “велике”, а й на “мале” крило

Насправді малі аеродроми й злітні смуги можна ефективно й прибутково використовувати не лише в агросекторі, охороні лісів і фауни, моніторингу екологічної й пожежної ситуацій. Тут безмір «вікон можливостей» для відкриття нових напрямів у туризмі й відпочинковому сервісі, відновленні регіонального пасажирського авіасполучення, започаткуванні цікавих послуг експрес-пошти на міжобласному рівні, «авіатаксі» тощо. Питання лише в тому, кому і коли це стане потрібним.

Звісно, «прима» малої авіації – сільське господарство. А якщо це так, то Україна має продемонструвати неабияку зацікавленість у розвитку власного «крила» цієї, натепер просто рятівної для нашої економіки, галузі. 90 років тому в Україні вперше застосували авіатехніку в боротьбі зі шкідниками сільгоспкультур. У середині 1920-их сталося нашестя італійської сарани, і щоб знищити її орди на Слобожанщині, у Харків з Одеси прилетів літак «Горбоконик» (розробка авіаконструктора Хіоні), на який навішали пристрої розпилення хімікатів. Уже тоді рівень загибелі ненажерливої комахи становив 70 відсотків. Того року відбулися перші досліди з опилювання лісів задля винищення соснового шовкопряда. Через 30 літ в Україні сільгоспавіація виконувала понад 20 видів робіт. Стало очевидно: вартість обробки 1 га бурякової плантації із Ан-2 майже вдвічі дешевша обприскування з тракторної бази. Наприкінці 1960-их почався розвій мережі міжколгоспних аеродромів. 1970-го в Україні було понад 90 злітно-посадкових смуг, призначених для сільгоспавіації, а в середині 1980-их ця кількість досягла показника 500 ЗПС із твердим покриттям. Авіація виконувала третину робіт із внесення міндобрив, чверть – із захисту рослин від шкідників та хворіб. 40 відсотків винищених бур’янів – також заслуга «кукурудзників». На «піку» розвитку сільгоспавіації в Україні щорічно виконували авіароботи на площі 12 млн. га. Наразі ситуація в цій галузі кардинально інша, адже в рази зменшилося використання малої авіації як в агротехніці, так і в захисті лісів, заповідного фонду. Поки ми поволі забували, який має вигляд робота агроаероплана, у світі парк сільгоспавіації зростав. Нині він становить майже 40 тис. літальних апаратів, які обробляють 250 млн. га угідь. А от у нас використання агроавіації ще доволі проблемне – через брак сучасної техніки й невелику кількість паспортизованих аеродромів. Але із середини 2000-их почалася позитивна динаміка у відродженні малої авіації. Щоправда, вона загальмувалася з розпалом конфлікту на сході, та економіка однак повинна «взяти своє» ближчим часом, бо на якісну українську продукцію вже чекають нові ринки збуту.

 Аеропорти перетворилися на кладовища техніки

Сучасна агротехніка – високоінтенсифікована, і щоб бути конкурентними, вітчизняні аграрії теж повинні повернути сталеві «птахи» назад у небо над своїми полями. Звісно, такі технології мають бути набагато ощадливішими, рентабельнішими, екологічно безпечнішими, ніж у радянські часи. Приміром, це мало й ультрамалооб’ємне обприскування й застосування легких літальних апаратів. Саме авіапарк, що дістався в спадок ще від СРСР і безнадійно застарів, необхідно практично повністю замінити, інакше собівартість робіт видасться просто космічною. Деякі українські дослідники пропонують приділяти тут увагу мобільним безпілотним авіаційним комплексам. На прикладі одно з авіапідприємств, яке працює в кількох регіонах, зокрема, і на Київщині, доведено: при зменшенні кількості експлуатованих повітряних суден типу Ан-2, Ка-26, Мі-2 на користь безпілотників, прибутки компанії зростають до 25 відсотків на рік. Щоправда, легку авіацію вже давно використовують із комерційною метою, але здебільшого нелегально, у «тіні» від контролю й оподаткування. Потрібно просувати ідею створення спеціальних авіапідприємств, адже далеко не кожен агровиробник спроможний утримувати власний крилатий технопарк.

Зрозуміло, не лише аграрії мають лобіювати залучення інвестицій у реанімацію регіональних аеродромів і розвиток малої авіації. У цьому зацікавлені й громади й підприємці, які розбудовують нові туристичні напрямки чи сервісні послуги, різноманітні відомства. Немає досі альтернативи й лісовій авіації, адже якщо з хімікатами в поле чи садок ще якось заїдеш на колісній техніці, то діброви й бори ефективно й швидко позбавити від шкідників можна лише з повітря. Так само згори краще виявляти незаконні посіви наркомістких рослин, осередки вогню, моніторити прикордоння, адже перед літаком нема перешкод, як те буває на землі.

– Експлуатація великої авіатехніки доволі вартісна. Тим паче, дедалі актуалізується необхідність обробітку невеликих фермерських угідь, садків, – зауважує директор Навчально-наукового центру новітніх технологій НАУ доктор технічних наук, професор Василь Казак. – Адже на незначних ділянках збільшується витрата часу й палива в таких машин, як АН-2, на розвертання, інші залишкові маневри, дорогу до й від аеродрому базування, що підвищує собівартість робіт. Тому нині нарощує темп розвитку мала авіація. Чимало аграріїв, особливо на Київщині, Одещині, Харківщині, активно використовують крилатих помічників. На жаль, переважно закуповують досконалішу закордонну техніку, оскільки український виробник не досяг такої якості авіоніки. НАУ наразі працює на АТО, розробляємо для передової безпілотники. Звісно, до певної міри ці доробки згодяться й для аргобізнесу. Ідеться про програмовані польоти безпілотників. Приміром, ми багато років тому пропонували метод як автоматично відрізнити те, що полито хімікаліями, а що ні. Уся справа в різній здатності випромінювання тепла поверхонь.

За словами співрозмовника, щоб не збільшувати собівартості, потрібно використовувати співмірну авіатехніку – технології це дозволяють робити. Наприклад, квадрокоптер може літати над виноградниками чи рядами помідорів і практично точково вносити ті чи інші речовини, моніторити стан полів тощо. Тоді не потрібні послуги авіакомпанії – досить навчитися керувати апаратом самому фермеру чи його працівникові. Але ще замало аграріїв дивиться на кілька кроків уперед і дбає про такі стратегічні інвестиції, як новий технопарк.

Геннадій КАРПЮК

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.