Олександр Ягольник: «Я перший, хто вжив слово «шоу-бізнес» в українській пресі»

Категорія: Культура

Відомий продюсер, поет і композитор у 90-ті роки багато зробив, аби як явище відбувся український шоу-бізнес. Олександр Ягольник, журналіст і музикант за фахом, спочатку запам’ятався своїми публікаціями в популярній свого часу молодіжній газеті «Комсомольское знамя» та щотижневим радіошоу «4М», де відверто розповідав і пропагував український шоу-бізнес, що тоді лише зароджувався. Чималу популярність йому згодом також принесла музична сторінка в іншій популярній газеті «Киевские Ведомости», кар’єра телеведучого на «1+1» та співпраця й романтичні стосунки з Наталією Могилевською. На їх рахунку – досі ніким не перевершений рекорд продажу  першого альбому співачки «Ла-Ла-Ла» : більше 1,5 мільйона касет та компакт-дисків.

Свого часу в рамках телевізійного шоу «Пісня року» ви допомогли багатьом нині відомим артистам пробитися на велику сцену. Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Таїсія Повалій, Ані Лорак… Чи вдячні вони вам за це?

Звісно, про це ніхто не пам’ятає. Тому що артист – найневдячніша професія.. Ми лише вітаємося… Але головне інше: тоді ми, українці, отримали першу важливу перемогу в боротьбі з пихатим російським шоу-бізнесом і змогли довести, що маємо своїх зірок, здатних збирати повні зали.

У 90-х роках ви були одним із провідних діячів українського шоу-бізнесу, що сталося потім?

Узагалі-то я був  першим, хто вжив слово «шоу-бізнес» в українській  пресі. Мені тоді ще довелося узгоджувати слова «шоу-бізнес» і «андеграунд» із цензором газети «Комсомольськое знамя», в якій працював. Доводив, що це аж ніяк не антирадянська пропаганда, а музичні терміни, що використовують в усьому світі. Потім були «бурхливі» 90-і й 2000-і: Наталія Могилевська, гурти «Іграшки» і «Гавана». Як нині кажуть,  був «3 в 1» – тобто продюсував і писав пісні як поет і композитор. З усіма артистами розійшлися з різних причин,  почав шукати щось нове, адже не міг не помітити ті негативні тенденції, на які почав хворіти національний шоу-бізнес. 2006 року навчався в Берлінській музичній академії  по класу Володимира Ходзицького  та одночасно побував на футбольному чемпіонаті Євро-2006. І саме там  чітко зрозумів, чим маю займатися далі: підкорити найвищу вершину світового шоу-бізнесу, під назвою «Його величність  мюзикл». Мріяв створити його до Євро-2012 в Україні, але не знайшов ні розуміння, ні підтримки.

 Нині залишили цю ідею?

Навпаки! Ще не вмерла Україна і нас так просто не зламати! Знайшов однодумців, і тепер разом працюємо над створенням першого українського Театру мюзиклу. Як прибічник класичних бродвейських традицій якості, прагну, щоб схоже було й у нас, у Києві.  І якщо вітчизняні можновладці та бізнесмени не люблять мюзикли, то, повірте, їх люблять в усьому  світі, зокрема,  в Англії. І розуміють, що мюзикли – це інтернаціональний продукт із великими міжнародними перспективами. Особливо, якщо в ньому йдеться про кохання і смерть великої Мерилін Монро. Інакше кажучи, у нас повірили ті, хто на цьому дуже добре розуміється, – іноземці. Нині триває переговорний процес щодо отримання фінансових інструментів для інвестицій майбутнього Театру мюзиклів у Києві. До речі, він буде носити ім’я славетного українського режисера Віктора Шулакова, який  2003 року поставив перший український мюзикл «Екватор», що «подарував» українській сцені та шоу-бізнесу такі імена, як Світлана Лобода, Тіна Кароль, Василь Бондарчук. Але оскільки мова йде про досить значні кошти – все просувається не так швидко.

Існує готова команда фахівців?

Такі команди, як зібралася навколо ідеї створення українського театру мюзиклів, або, як ми між собою кажемо, українського Бродвею, на Заході називають «dream-team» («команда мрії». – Авт.)! Наприклад, легенда українського театру, режисер-постановник Володимир Магар. У наших українських мюзиклах використовуватиметься справжнє професійне джиу-джитсу, постановником якого стане головний тренер Національної збірної України з джиу-джитсу Володимир Настенко. Буде дуже шикарна сцена, як у дорогих шоу, за неї відповідає Віталій Цапко, який свого часу створив сцену для жеребкування Євро-2012. До польотних трюків теж залучена справжня  зірка своєї справи й  чи не єдиний серйозний фахівець в Україні – Федір Муленко, який відповідав за цю  тему на церемонії закритті Євро-2012 у Києві. Стосовно артистів – у нас буде дуже серйозний кастинг, адже мюзикли мають відкрити нових зірок, які вміють співати, танцювати, грати і з гарною фізичною підготовкою. Але й заробляти наші артисти будуть дуже солідні гроші.

 Як вважаєте, чи зацікавляться таким видом мистецтва українські глядачі?

Упевнений, що культурних людей в Україні дуже багато. Гадаю, коли ми відверто скажемо, що є такий «продукт», бюджет якого становить чесні 42 мільйони гривень і він повністю відповідає усім(!) бродвейським канонам жанру, багатьом буде цікаво подивитися. Також, думаю, зацікавляться гості столиці.  Адже для будь-якого європейця, а тим більше американця, показник того, що можна переглянути мюзикл, є питанням престижу країни. У нашому репертуарному портфелі маємо вже кілька готових мюзиклів, котрі змінюватимемо за рік або два.

Дехто з колишніх підопічних і досі має певні претензії до вас. Не хвилюєтеся, що може бути зіпсовано ваш імідж на старті нового проекту?

Після того чорного піару, що свого часу був спрямований у мій бік, мене тепер складно чимось здивувати. Коли вже буде готовий театр, із червоною доріжкою, з Алеєю зірок української культури, про що може йтися?! А чорний піар з’являється лише тоді, коли є конкуренти. Але, повірте,  буду дуже тішитися, якщо вони в нас з’являться, бо мюзикли нині переживають друге народження в усьому світі. Щоправда, для цього треба зібрати команду, написати мюзикл і ризикнути досить великими інвестиціями.

А щодо стосунків із Наталією Могилевською? Вона також дала не одне скандальне інтерв’ю про вас.

Попри те, що я кохав Наталю 13 років, у нас досить складні стосунки, тому що Могилевська ніяк не хоче називати справжню причину нашого особистого розриву як коханої пари й старанно культивує образ «залізної леді», яка все в житті досягла тільки сама. Але, дякуючи Богу, нині наче все позаду. Свого часу запропонував їй зробити те, що в українському шоу-бізнесі не робив ніхто і, окрім нас, навряд чи в змозі, – випустити двуплітник, тобто два альбоми в одному, з 28 новими піснями. Певен, що для цього ще настане час і, мені здається,  образ щасливої та усміхненої Наталії Могилевської  буде цікавіший глядачам, ніж той, що є нині.

Як склалося ваше особисте життя?

Маю родину, десятирічну доньку Олександру, дуже творчу особистість. Ім’я доньці дісталося, якщо можна так сказати, у спадок. Бо в нашій родині існує певна традиція: Олександри – ми з татом, а тепер і донька Олександра. Поки що не вирішив, чи хочу, щоб вона займалася шоу-бізнесом чи ні, але музичну й філологічну освіту вона отримає. Також маю авторську комп’ютерну музичну програму, завдяки якій навчаю  доньку бути з музикою на «ти». Дружина – фахівець із краси, вона й за моїм зовнішнім виглядом постійно стежить.

Чим свого часу підкорила вас дружина?

Напевне, тим, що розуміла специфіку творчої роботи та не ревнувала мене до Могилевської, як це робили інші жінки, які були до неї.

Розмову вела Христина БРЯНЦЕВА

 

 

 

 

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.