Храм Чуда

До ікони Божої матері Скоропослушниці в Михайлівській церкві, що в Підгірцях, за зціленням їдуть тяжкохворі та подружні пари, які хочуть мати дітей

За радянських часів Храм Чуда Архістратига Михайла перетворили на конюшню. У притворі стояли коні, а в церкві – фураж та мішки. Хтось подряпав ножем очі святих на іконостасі. На іконі із зображенням Іоана Богослова залишився слід від пострілу.

Телеграма й зламаний трактор

Колись давно в Підгірцях був храм Петра та Павла, який із часом занепав. Тоді, 1743 року, ігуменя Флорівського монастиря, якому належало село, звела на тому місці Михайлівську церкву, а поруч із нею – двоярусну дзвіницю.

За радянських часів храм перетворили на конюшню. У притворі стояли коні, а в церкві – фураж та мішки. Хтось подряпав ножем очі святих на іконостасі. На іконі із зображенням Іоана Богослова залишився слід від пострілу. Багато святинь украли, знищили та сплюндрували. Тоді майже всі церкви в Обухівському районі були зруйновані. А храм Чуда Архістратига Михайла залишився.

Коли була отримана вказівка зруйнувати церкву в Підгірцях, один місцевий доброволець заїхав трактором на подвір’я й закинув трос на верхівку маківок. Залишилося тільки потягнути, щоб усе зруйнувалося, але трактор зламався. Поки чоловік його лагодив, районне начальство надіслало телеграму: храм не чіпати. Отець Серафим (Пружинський) вважає це справжнім дивом. Настоятелем Михайлівської церкви він став у листопаді 1992 року.

– Я отримав храм у жалюгідному стані. Все було занедбано, хрест на маківці гнувся від вітру в різні боки. Але для капітального ремонту потрібні були кошти. На початку 90-х із цим було складно. Та Господь змилостивився, і знайшлися люди, які погодилися допомогти нам із реставрацією. Ми замінили дах, встановили нові хрести та поновили фундамент. Тепер я спокійний, що зможу передати храм у належному вигляді своєму наступнику. А церква простоїть ще років триста, а може й більше. Головне, аби наші нащадки ставилися до неї з любов’ю, – каже архімандрит Серафим.

Храм, хоч і невеликий, але до нього ходить багато прихожан, серед них є й відомі люди. Розповідають, на Великдень сюди завжди приїздить Людмила Кучма. Вона вперше прийшла до храму 2005 року, і от уже сім років поспіль освячує паску тільки в Михайлівській церкві.

Отець Серафим переконаний, що в його храмі панує дух намоленості, котрий існує в дереві, з якого зведений храм, в іконах.

– Прихожани століттями тут моляться, очищують свою душу перед Богом, хрестять дітей, беруть шлюб. Тут правило не одне покоління священиків. Ось це й залишається на віки. Це те, що було до нас, і це те, що залишиться після нас, – каже настоятель.

Кому допомагає Богородиця

Образ із ликом Скоропослушниці в Михайлівській церкві висить від дня її зведення. Колись існувала така традиція: всі святині завішували рушниками. Тоді ікона, оригінал якої, між іншим, є в монастирі Дохіар на Афоні, була майже прихована від стороннього ока. Але після капітального ремонту образи відкрили. Саме тоді, кажуть, сталося чудо із жінкою, в якої лікарі знайшли онкологічне захворювання. Прийшовши до настоятеля храму, отця Серафима, вона запитала:

– Отче, у вас така старовинна церква, а чи є в ній чудотворні ікони?

Той відповів, що всі ікони чудодійні. Тоді вона повернулась до ікони Божої матері Скоропослушниці та стала молитися. Потім настоятель храму помастив їй олією від лампадки хрестик на чолі.

За тиждень жінка приїхала до церкви з букетом квітів: пухлини не стало. І подарувала храмові золотий хрестик, який повісили на образ. Нині на образі – ціла низка золотих хрестиків – від вдячних прихожан, які одужали.

Слава про диво, що творить Скоропослушниця, лине далеко за межі Підгірців. До неї йдуть та їдуть люди із сусідніх міст та сіл.

Архімандрит Серафим каже, що складно перелічити всі милості, котрі сталися за посередництва ікони. До храму приходить багато молодих пар, які не можуть мати дітей. І, як розповідають, Богородиця їм допомагає.

Юлія ЧЕРНІНЬКА

Фото автора