Пенсіонерка та водій стали власниками солідних активів

Категорія: Важливо

… Або за чиї кошти побудовані сучасні логістичні центри в Бучі та Ворзелі

Ірпінський регіон – один із привабливих районів Київської області, де щоразу спалахують скандали з вирубкою дерев, «оземелюванням» своїх людей (згадаймо хоча б Біличанський ліс), незаконним будівництвом. Із часом скандали затухають, а їхні «герої» стають значно багатшими.

Як починалося масштабне будівництво

Нашу увагу привернули два величезні склади – логістичні центри «Термінал Ворзель» ( 10,6 тис. кв. м) і «Термінал Буча» ( 30 тис кв. м), які нині активно рекламуються в інтернеті. За попередніми оцінками експертів комерційної нерухомості, зведення таких складських терміналів й усієї необхідної інфраструктури сягає понад 11 млн. доларів.

Хто господарі цих офісно-складських комплексів? Із матеріалів, що є у відкритому доступі, з’ясували: термінали збудовані ТОВ «РМ Логістик», співзасновником якого є пенсіонерка Ольга Жук, яка мешкає на столичній Троєщині. За 2008-2010 роки вона внесла разом із співзасновником Михайлом Стояновим до статутного фонду товариства майже 50 млн. грн. коштами та будматеріалами (половину внесено пенсіонеркою). Засновником ТОВ «Головбудсервіс-К», який збудував «Термінал Ворзель», виступив такий собі громадянин Віктор Константинов, водій столичного бізнесмена Ростислава Якобсона й за «сумісництвом» номінальний директор товариства. Протягом аналогічного періоду водій вніс до статутного фонду компанії-забудовника майже 36,5 млн. грн. Як же вдалося пенсіонерці та водію «розжитися» на сучасний логістичний центр, що коштує понад 11 мільйонів умовних одиниць (доларів)?

З’ясувалося, що пенсіонерка Ольга Жук є матір’ю столичного бізнесмена Ростислава Якобсона.

Ще під час спорудження обох терміналів, що розпочалося 2008 року й без необхідної дозвільної документації, Ірпінщиною «гуляла» інформація: за цими об’єктами стоять фігури Якобсона та його партнера за бізнесом Михайла Стоянова. Мовляв, тут є їхні інтереси.

2008-го ці хлопці в Бучі та Ворзелі мали під рукою дві земельні ділянки. Їх було внесено до статутного фонду підприємства зі зміною цільового призначення – під виробничо-складські та офісні приміщення. Дивно, що на таку зміну не відреагували відповідні контролюючі інстанції, адже земля в курортній зоні поблизу Києва. Із метою будівництва терміналів створили ТОВ «РМ Логістик» і ТОВ «Головбудсервіс-К», співзасновниками яких і виступили близькі родичі та водії бізнесменів.

Загадкові логістичні центри Ірпінщини

 

До речі, громадські активісти говорили, що термінали зводять без належних дозвільних документів, по суті, самобуди серед розкішних лісів. Незважаючи на досить масштабне будівництво, інспекція Держархбудконтролю не бачила порушень. Однак за ці порушення за поданням архітектора та прокуратури Ірпеня інспекцією було накладено штраф на «РМ Логістик» у розмірі 50 відсотків від вартості робіт – 44 тис. грн., хоча на той момент такі роботи були оцінені на суму майже 1,5 млн. доларів. Щонайменше штраф повинен становити майже 750 тис. доларів.

Більше того, під час ввведення в експлуатацію деякі місцеві посадовці також діяли не в інтересах громади, а столичних бізнесменів. Відповідно до законодавства, підприємства повинні сплачувати до місцевих бюджетів кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (пайова участь). Законом визначено граничні розміри пайової участі, які становлять 10 відсотків загальної вартості будівництва для нежитлових будівель і споруд.

«Термінал Буча». Як повідомив редакції Бучанський міський голова Анатолій Федорук, заборгованість бюджету «РМ Логістик» у рамках пайової участі становить приблизно 19 мільйонів гривень. Міська влада неодноразово зверталася до інстанцій різного рівня з тим, щоб допомогли вплинути на підприємство – аби заплатило кошти. Однак поки що безрезультатно.

«Термінал Ворзель». Тут ситуація зі сплатою коштів пайової участі дещо інша. У пресі вже була інформація, що рішенням Ворзельської селищної ради для ТОВ «Головбудсервіс-К», як виняток, цю плату чомусь установлено на рівні 1,8 відсотка від вартості об’єкта складських і офісних приміщень. Хоч відсоток мав би сягати десяти. Тобто замість 4 млн. грн., котрі забудовник сплатив би до місцевого бюджету, переказано лише 400 тис. грн., пишуть колеги-журналісти. Дивна «гуманність» до столичних бізнесменів, чи не правда?

У деяких ЗМІ прізвища Ростислава Якобсона й Михайла Стоянова згадуються у зв’язку з діяльністю групи компаній «Техноярмарок», що свого часу спеціалізувалася на торгівлі побутовою технікою та електронікою. Тоді мережа гіпермаркетів «Техноярмарок» поширилася всією Україною. Активна діяльність гіпермаркетів здійснювалася за рахунок кредитних коштів. 2008 року «Техноярмарок» під особисту поруку Якобсона отримав понад 16,4 млн. доларів кредитних коштів. Але згодом компанія перестала обслуговувати кредити, а сума загальної заборгованості зросла до 23 млн. доларів.

Виникає запитання: куди поділися кредитні кошти, узяті під обіг товару»? Чому не погашалася кредиторська заборгованість, якщо торгівля йшла досить успішно на всій території України?

Тим часом, на будмайданчиках у Бучі та Ворзелі, де зводилися термінали, кипіла робота. Щоб забезпечити подальше фінансування будівництва, Якобсон зі Стояновим залучили ТОВ «Техносудія» і «Роміка». Ці підприємства мали справи з низкою інших ТОВ: «Аметт», Вакко», «Аміріс», Біантт», «Зета Фін», які, згідно з вироками, постановами та рішеннями цивільних і кримінальних судів, були зареєстровані на підставних осіб і проводили фінансові махінації, зокрема, і з кредитними коштами, і виведенням їх із «Техноярмарку» з подальшим використанням у будівництві логістичних комплексів.

Одночасно статутні фонди «РМ Логістик» і «Головбудсервіс-К» зростали з 7 млн. грн. до 64, 6 млн. грн. і з 35 тис. грн. до 35 млн. грн. відповідно. Не важко здогадатися, що саме сюди «перетекла» частина кредитних мільйонів.

Спрацювала традиційна схема

2012 року за фактом шахрайських дій Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження за статтею фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків. Справу розслідувало слідче управління податкової міліції ДПС України. Утім, у лютому 2013-го, після того, як до статутного фонду «РМ Логістик» «увійшов» новий співзасновник – Павло Погиба, наближений до депутатів Київради, кримінальне провадження за наполяганням столичної прокуратури було чомусь терміново припинено. Господарський суд, незважаючи на клопотання прокуратури, відмовив в арешті складів. Однак торік улітку кримінальне провадження, у якому фігурує Якобсон, було поновлено.

Спрацювала традиційна схема: усе майно компаній, а також товар були реалізовані ще до процедури банкрутства. Відтак законні вимоги кредиторів залишилися без забезпечення застави.

У січні 2015 року Господарський суд Запоріжжя виніс рішення про ліквідацію ТОВ «Техностудія», що входило до групи компаній «Техноярмарок». А ще раніше, 2014-го, запорізька Феміда визнала одночасно банкрутами інші компанії групи: ТОВ «Роміка», «Центр електроніки», «Техно-Регіон».

Банк своїх коштів (а набігло більше 23 мільйонів доларів) поки що не зміг повернути. Якобсон зі Стояновим залишили торгівлю й переключилися на інший вид бізнесу – девелопментський. Логістичні центри в Бучі й Ворзелі – результат цього бізнесу. Від кримінального провадження – ні холодно, ні жарко. Зате держава шукає, за рахунок чого наповнити скарбницю в найскладніший за всі часи період.

Від редакції. «Час Київщини» направив інформаційні запити щодо порушених питань до Генпрокуратури, Державної фіскальної служби, Державної реєстраційної служби, міських рад Бучі та Ворзеля.

Микола ГЕРАСИМЧУК

 

 

 

 

Копіювання, цитування, публікація і републікація або ж інше поширення авторських матеріалів, у т.ч. окремих частин текстів чи зображень (за винятком копіювання для приватного використання), розміщених на веб-ресурсах видання, без письмового дозволу «ЧК» забороняється і захищається Законом України «Про авторське право і суміжні права». Дозволяється цитування матеріалів без отримання попередньої згоди за умови розміщення у тексті обов’язкового посилання на «ЧК». Для інтернет-ресурсів є обов’язковим розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовану статтю у тексті.