Бюджетна дірка й прибуткова корівка

Весна в селян – сезон великого молока й обвалу цін: по копійці, ніби по краплі, зменшується на нього ціна. Такий сценарій уже не один рік поспіль не вдається не те що повністю переписати у відносинах виробник – переробник, а хоча б частково пом’якшити диктатуру останніх . Без державної підтримки зберегти попередні досягнення й планувати розвиток галузі не вдасться.

Ці проблеми обсіли великі агрохолдинги та селянські господарства й на Київщині. Яка перспектива проглядається на фермах, які приносять щодня в каси господарств кошти, а селянам допомагають зводити кінці з кінцями?

«Довгі гроші»

Ситуація, що склалася в галузі тваринництва, стала основною темою обговорення на всеукраїнській селекторній нараді, учасники якої довідалися про суттєве зменшення вирощування тварин на забій у 18 областях. Виробництво молока зменшилося за січень у 16 регіонах.

Серед економічних чинників скорочення поголів’я ВРХ, зокрема у господарствах населення, учасники наради називали відсутність державної дотації на вирощування молодняка (як це було раніше), погане забезпечення корів випасами на місцях, незадовільна робота молокозбиральних пунктів, тощо. Саме ці питання часто порушують у своїх зверненнях і мешканці Київщини під час прийому громадян головою КОДА Володимиром Шандрою.

– Передусім важливо зрозуміти, що саме гальмує розвиток тваринництва в Україні, яке, до речі, становить понад 38 відсотків у структурі валової продукції сільського господарства,– коментує ситуацію директор Департаменту АПР КОДА Олександр Шевченко.– Інвестори бояться вкладати кошти, позаяк немає впевненості в завтрашньому дні. Якщо птахівництво і свинарство з урахуванням специфіки виробництва є більш-менш привабливими для інвестицій, адже за досить короткий час можна не лише повернути вкладені заощадження, а й одержати прибутки, то скотарством займатися беруться дійсно сміливці. Експерти й навіть самі виробники відносять цю галузь до так званих «довгих грошей», оскільки на те, щоб отримати повноцінну корову треба витратити купу фінансів і багато часу (6-7 років). А це, погодьтеся, у нашій країні справді ризиковано.

Фахівці наголошують, що серед мінусів – підвищення вартості кормів і ресурсів унаслідок девальвації гривні. Відтак навіть господарства, у яких продуктивність дійного стада становить понад 9000 кілограмів, нині працюють на межі прибутковості. Уже не перший рік говорять про потребу переглянути цінову політику на молоко (літр води коштує дорожче ніж літр молока), проте й надалі питання зависає в площині «поговорили – забули».

Урятують дотації

-Які заходи можуть допомогти утримати поголів’я та збільшити виробництво продукції?

– Необхідно зберегти дотації за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби, на часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів. Виробники вимагають відновити дотацію за рахунок повернення ПДВ від реалізації готової молочної продукції та запровидити дотацію за приріст корів власного відтворення.

– За таких умов аграрії зможуть утримувати поголів’я, чи все-таки його зменшення підстерігає галузь у недалекому майбутньому?

– На початок лютого в господарствах області чисельність ВРХ становила 139,6 тис. голів. (+ 3,8 тис. гол. до початку року) , що свідчить про бажання аграріїв отримувати щодня в касу свіжу копійку. Про те, що ще рано списувати годувальниць свідчить і такий факт: торік завершено будівництво молочного комплексу на 500 корів ТОВ «Острійківське» та ТДВ «Терезине» Білоцерківського району. Реконструйовано телятник у ТОВ «П’ятигори» (Тетіївський район), корівник на 200 голів у СТОВ «Відродження» (Фастівський район) і молочну-товарну ферму на 400 голів у ТОВ «Стара ферма» (Бориспільський район).

Водночас у нинішньому році планується будівництво корівників і молочнотоварних ферм у понад п’яти господарствах.

У господарствах населення торік поголів’я великої рогатої худоби зменшилося на 6,1 тис. голів і становить 48,1.

Селян не один рік поспіль продовжують обдурювати заготівельники – перекупники: у дворах забирають продукцію за мінімальними цінами, а вже на переробку продають на гривню дорожче.

Не отримавши підтримки, відповідей на болючі проблеми, селяни вдалися до крайніх заходів — відправляли корів на м’ясокомбінат. Терпець увірвався: скільки разів затримували оплату за здане молоко, а часто навіть «забували» про розрахунки. В особливо «гарячі» періоди, коли ціни на селянську продукцію докочувалися домінімальних,увдавалися вони і до радикальніших заходів.

Робота в «мінус»

Оптимальні закупівельні ціни на молоко в нинішніх ринкових умовах повинні становити 6 грн/кг, вважають в Асоціації виробників молока.

Проте наразі середня ціна на молоко екстра-класу – 4,86 грн / кг, вищого сорту – 4,63, першого – 4,57. Ще місяць тому деякі переробники давали 5-5,1 грн/кг . Водночас вони повідомляють, що ціна буде падати й далі: куди подітися від прикриття «сезонністю»?

Закупівельні ціни на молоко в 2014 і 2015 роках практично не змінилися, але витрати на його виробництво зросли майже втричі. Після підрахунків собівартість виробництва молока в господарствах сьогодні іноді перевищує 4,5 грн/кг., а тому молочники часто працюють у збиток.

Не знайшлися кошти для підтримки галузі в Державному бюджеті на 2015 рік: у документі відсутні відповідні програми.

Молочна сотня

Ще одне питання впливає на ситуацію в галузі й роками очікує на відповідь: як вирулити ситуацію, аби й селянам, і переробникам було вигідно займатися виробництвом? Шукати відповідь за тридев’ять земель не треба: тут рятівною паличкою повинні стати кооперативи, обладнані лабораторіями та холодильниками, забезпечені транспортом.
Питання затвердження мінімально допустимого рівня цін прописано в постанові Кабміну, от лише покупці про це щоразу «забувають». А діду в куфайці та валянцях сперечатися не доводиться: не продаси дешево – доведеться згодувати свиням і залишитися без жодної уторгованої гривні, яка сьогодні допомагає не жити, а виживати.
Згідно з державною програмою виробництво молока в країні за п’ять років повинно подвоїтися. І відбудеться це з уведенням у дію тваринницьких комплексів на 500 і більше корів. А чи не залишаться поза грою селяни? Щоб цього не сталося, треба створювати кооперативи, міні-ферми, які держава готова забезпечити доїльним обладнанням. Сьогодні необхідно налагодити діалог партнерів, який часто переростає в однобоку диктатуру. Саме тому планується створити 100 молочних кооперативів, де утримуватиметься від 10 до 20 голів корів. Ось тоді таке молоко може навіть до Європи перепустку отримати.

Тим часом

Найвище середнє споживання молока торік продемонструвала Швеція. У цій країні на душу населення було спожито майже460 кгмолочних продуктів у перерахунку на молоко. Друге місце посіла Швейцарія із середнім споживанням395 кгза рік, а третє Нідерланди – приблизно380 кг.

В Україні споживання молока й молочних продуктів на душу населення становило приблизно221 кгза рік. Фізіологічно обґрунтована норма –380 кгна рік, а це означає, що середньостатистичний українець «недопиває»160 кгмолока щорічно.

Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ