Колись це бригадне село в розважівському колгоспі «Україна» називали… Шанхаєм. За багаточисельність населення. Тут споконвіків була своя церква – красива дерев’яна будова ХІХ століття. Із 1963 року її не стало: розібрали тодішні атеїсти й з добротного матеріалу зробили приміщення середньої школи.
Минали роки, у селі зменшувалася кількість мешканців і дітей. Школа стала знову восьмирічною, потім – початковою, а згодом її зовсім закрили. А пізніше хтось підпалив пустуюче приміщення, і відтоді тут – типова картина занепадаючого села, в якому нині менше 160 дорослих і кілька дітей…
І ось два роки тому на зустрічі випускників місцевої школи 1973 року Микола Руль, у минулому – заступник міністра ЖКГ України, озвучив ідею: давайте ініціюємо будівництво в рідному селі хоч би каплиці. Слушну думку відразу підтримав інший однокласник – Олексій Лич, один із нинішніх керівників Атомпрофспілки України.
Потім цей задум матеріально підтримали інші вихідці з Тетерівського – президент відомого не лише в нашій державі книжкового видавництва «Генеза» Олексій Дубас, власник однієї з будівельних компаній Києва Анатолій Хлюстов і деякі інші земляки. На завершальному етапі до будівництва долучився й народний депутат України Я. Москаленко. Свій скромний внесок зробили й мешканці села: хто скільки міг.
Від «слова» до завершення «діла» минуло два роки. Нещодавно в Тетерівське прибув митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Високопреосвященний Єпіфаній із почтом, аби освятити Храм Божий і провести в ньому перше богослужіння.
Ексклюзивний за творчим виконанням смерековий іконостас спеціально для цієї церкви виготовили закарпатські умільці. А тамтешні, до речі, художники прикрасили Храм Божий чудовими за рівнем виконання картинами з житія святих.
На мітингу, який відбувся тут після богослужіння, командир 25 батальйону «Київська Русь» Андрій Янченко (спеціально прибув сюди з місця бойових дій на сході України) вручив Олексієві Личу нагороду – державну медаль «За безкорисну службу Батьківщині». Адже земляк постійно надає значну благодійну допомогу ще й військовикам цього підрозділу в зоні АТО.
Деякі місцеві мешканці вже з першого дня стали приносити до своєї церкви прикраси: хто вишитий власними руками рушник, хто ікону.