На Київщині запроваджується пілотний проект лікування туберкульозу

Соціальні публічно-профілактичні нагадування про небезпеку туберкульозу свідчать про те, що ця хвороба залишається загрозливою для життя людей. Наскільки вона є такою для мешканців краю? Про це «ЧК» веде розмову із Василем Шурипою, головним лікарем комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний протитуберкульозний диспансер», головним позаштатним фтизіатром Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації.

Василю Петровичу, що показує Київщина за статистичними показниками захворюваності на туберкульоз останніми роками?

До 2007 року захворюваність в області зростала. 2006-го фіксувалося до 73 випадків хворих на туберкульоз на 100 тисяч населення. Потім, впродовж п’яти-шести років, цей показник зменшувався до 56,3 в 2011 році. Але за останні роки статистика знову поповзла вгору. 2014-го році ми мали 65,9 хворих на 100 тисяч населення. Їхня загальна кількість становила 1133 особи, що на 4 відсотка було більше, ніж 2013-го, а 2015-го – 1194 особи, що перевищує позаминулий рік уже на п’ять відсотків.

Чим викликана тенденція збільшення захворюваності?

Насамперед збільшенням кількості внутрішньо переміщених осіб, які прибувають до Київщини. Серед хворих із зони АТО, Луганської та Донецької областей переважають соціально незахищені. А психологічна пригніченість, соціальна невлаштованість, погані умови проживання, недостатньо збалансоване та вітамінізоване харчування – ці фактори стають спусковим гачком для наступу хвороби. В минулому році значно зросла захворюваність на туберкульоз серед ВІЛ-інфікованих осіб, на 26відсотків, це ще одна проблема.

Тобто, попри інфекційний механізм захворюваності, туберкульоз здебільшого - хвороба соціальна?

Безумовно. Соціальні фактори для неї – визначальні. Доросле населення інфіковано паличкою Коха майже на 99 відсотків, але можуть захворіти не більше 10 відсотків осіб. Ця паличка супроводжує людину практично все життя. В муміях людей, які жили до нашої ери, знаходять мікобактерії, які й сьогодні здатні викликати туберкульоз. Сьогодні майже 70 відсотків хворих на туберкульоз – це люди без постійного місця роботи, бездомні, діти, пенсіонери.

Які симптоми виникнення туберкульозу, на що треба звернути увагу людям?

Про початок хвороби сигналізує кілька симптомів. Якщо людина кашляє, скажімо, більше трьох тижнів, хоча вже давно перехворіла на грип та застуду. Слабкість організму. Особливо у другій половині дня. Зниження апетиту, втрата ваги. Незначне підвищення температури – до 37,2 – 37,5, ближче під вечір. Нічне потовиділення. Причому, за нормальних температурних режимів у помешканні. У мокротинні може з’явитися кров. Коли є такі симптоми, варто відвідати найближчий медзаклад.

Який саме – за місцем проживання чи бажано звертатися одразу до спеціалізованого?

За наказом Мінохорони здоров’я виявлення туберкульозу покладено на заклади первинної медико-санітарної допомоги. Це – лікарі загальної практики сімейної медицини, дільничні терапевти. Вони проводять медогляд, анкетування і за сукупними ознаками, включаючи самопочуття пацієнта, можуть направити його для більш ретельного обстеження до закладу другого рівня - центральної районної або міськлікарні, де є рентгено-флюорографічне обладнання та функціонує лабораторія.

Рентгено-флюорографічне обстеження є стовідсотково ефективним діагностичним методом?

Це один із скринінгових методів, але він не дає повної інформації про хворого, тому що у нього може бути, приміром, позалегеневий туберкульоз. Рентген-флюорографічне обстеження не здатне також виявити: чи є хворий заразним для оточуючих. Для цього використовують бактеріоскопічний метод – за аналізом мокроти, іншими показниками, остаточно з’ясовують стадію процесу та визначається схема лікування.

А від чого залежить остання?

Мікобактерії постійно змінюються і набувають стійкості, або як кажуть медики резистентності, до протитуберкульозних препаратів. За останні 20-30 років у нас для лікування туберкульозу використовуються практично ті ж самі ліки. Це загальна проблема медицини. І через це стає важче лікувати туберкульоз. Але діагностування покращилось, відповідно змінились і методи лікування. Якщо виявлено чутливий туберкульоз – одна схема лікування, якщо резистентний або мультирезистентний – інша. В першому випадку тривалість лікування становить від шести до восьми місяців. Безпосередньо в стаціонарі хворий перебуває під наглядом лікарів в середньому до двох місяців. Якщо у нього припиняється виділення мікобактерій, тобто він не загрожує оточуючим, його переводять на амбулаторне лікування. При резистентній формі лікування триває до 20 місяців. Для хворих важливо, щоб не було перерви в прийому ліків. Він має обов’язково відбуватися за призначенням лікаря. Тільки це гарантує подолання важкої недуги.

Якщо у людини виявили активну форму туберкульозу, але вона відмовляється від стаціонару, які заходи до неї застосовують?

За статтею 11 Закону України «Про протидію захворювання на туберкульоз» передбачено примусову госпіталізацію хворих у разі їхньої відмови. Від лікувального закладу подається позов до суду, за рішенням якого впродовж доби органами правопорядку забезпечується виконання норми закону. В минулому році у нас було вісім випадків примусового лікування. Здебільшого це асоціальні особи: звільнені умовно-достроково або звільнені із місць покарання, в тому числі саме через цю недугу, наркомани, особи, що зловживають алкоголем та інші. Їхнє лікування відбувається в режимі спеціальної охорони.

Які спеціалізовані медзаклади області проводять діагностування та лікування хворих на туберкульоз?

Загалом їх три. Основний заклад де проводиться діагностування та лікування хворих, - обласний протитуберкульозний диспансер. Це лікувальний заклад третього рівня, на 225 ліжок. У його складі, окрім терапевтичних, є дитяче відділення та торакальної хірургії. В області більше таких немає. В нашій лабораторії є високоефективне сучасне обладнання «Джін–експерт» Pif, яке дає можливість протягом двох годин встановити: чи хвора людина на туберкульоз, яка в неї стадія захворювання і чи її мікобактерії стійкі до певного препарату - ріфампіцину. Також є обладнання Бактек, яким швидко визначається чутливість мікобактерій до лікарських засобів. Серед обласних медзакладів таке обладнання є тільки у нас. Інші два заклади вторинного рівня медичної допомоги - Білоцерківський протитуберкульозний диспансер на 140 ліжок і Київська обласна туберкульозна лікарня №2, що у Клавдієво, на 100 ліжок, з відділенням для примусового лікування.

Як виконується обласна програма боротьби із туберкульозом?

Найперше, зауважу: усі хворі, які потребували стаціонарного лікування, його отримали. В спеціалізованих медзакладах проведено оптимізацію ліжкового фонду: план використання ліжко-місць минулого року виконано на 97,5 відсотка. Щодо програми… Через брак коштів й досі не побудовано на території диспансеру харчоблоку. Існуючий знаходиться на відстані до 500 метрів від лікувальних корпусів. Тому наші санітарки доставляють їжу хворим до відділень в руках – такий зробили вимушений крок. До речі, і в попередній обласній програмі було заплановано це будівництво. Також програмою передбачено будівництво очисних споруд з повною очисткою каналізаційних стоків на території нашого диспансеру. Однак і це питання не зрушило з місця. Залишається проблемним і автотранспортне обслуговування. Нашим автомобілям по 10-15 років, вони вже давно перевищили усі нормативи технічної експлуатації. Але це організаційно-технічні «хвороби». У лікуванні хворих у нас є приємна новина. За участі Всесвітньої організації охорони здоров’я на Київщині запроваджено пілотний проект лікування хворих на резистентний туберкульоз. Будуть застосовані нові медикаменти та схеми лікування, які дозволять успішно виліковувати таких хворих за 9 місяців, а не за 20, як це існує сьогодні. Це позитивно вплине на епідемічну ситуацію з туберкульозу в області.

Вів розмову Микола ЗАКРЕВСЬКИЙ