Від початку протистояння на українському сході «ЧК» підтримує зв’язок із представниками військових і правоохоронних підрозділів Київщини. Цього разу – самі побували в гостях у бійців полку поліції особливого призначення «Миротворець» у зоні АТО, на Луганщині.
База «миротворців» розташована в сосновому бору, тут колись працювала одна з оздоровниць Луганщини. Тож, між собою бійці часто жартують, що приїхали «на курорт». Утім, цілющим тут є хіба що свіже повітря з домішками аромату хвої. З рештою – як і в усіх: штаб, казарми (колишні палати для відпочивальників), їдальня, зброярня. Незважаючи на закиди недоброзичливців щодо поганого харчування, обіди в підрозділі смачні й повноцінні: на перше – борщ, харчо, солянки, різні супи, на друге – страви з тушкованого м’яса з гарніром і овочевими салатами без обмежень, у вільному доступі – печиво, чай, компоти.
– А в нас сьогодні на вечерю буде шашлик, запрошуємо, приходьте, – говорить командир 4-ої роти Василь.
І такі гастрономічні, як для прифронтової зони, свята тут не рідкість. Найчастіше різні смаколики привозять із собою волонтери. Також нерідко, у вільний від служби час, хлопці самі їдуть у місто, купують харчі.
У розташуванні кожної роти обладнано невеличкі кухні, завбачливо встановлені електроплитки. Тож, смажена картопля з м’ясом, запечена риба, борщі, як удома, тут не така вже й рідкість. А от на вживання спиртного – табу. І навіть у магазинах навколишніх міст уже кілька місяців діє заборона продажу горілчаних виробів людям у військовій формі.
Ніхто не забув і не пробачив Іловайськ
Окрім харчування, за розкладом бойова та спеціальна підготовки. Незважаючи на проведення навчань під час ротацій, тут, у Сєвєродонецьку, чи не щодня опановують різні види бойової підготовки, проводять навчальні стрільби, відпрацьовують різні елементи ведення бою.
– Якщо чесно, бійці давно скучили за активними бойовими діями. Причиною тому є як втрата бойових товаришів і банальне бажання помститися за них, так і прагнення довести до кінця розпочату 2014-го справу. Ніхто не забув і не пробачив Іловайськ, більшість тих, хто був у тому котлі, полоні, мріють, що одного дня все-таки відвоюють українські території та покарають ворога за скоєне. – Але ми свого все одно дочекаємося, – розповідає учасник подій в Іловайську, помічник начальника штабу полку Сергій Тарасенко.
Мають «миротворці» і час на дозвілля. Грають у нарди, шахи, футбол. Радіють, коли до них приїжджають артисти, адже концерти зі співами та танцями – справжнє свято серед бойових буднів.
Злочинці повертаються
Ранок розпочинається о 8-й. І якщо одна частина бійців лише прокидається і виходить на зарядку, згодом на сніданок і шикування (розвід), інші – повертаються з нічних чергувань на блокпостах і патрулювання населеними пунктами Луганщини.
– Затримали чоловіка, воював на боці сепаратистів, перебував у розшуку, намагався повернутися додому, за оперативною інформацією з’ясували, що їхав із метою налагодження каналу незаконного постачання зброї,– доповідає керівництву начальник одного з відділень Роман Гринько.
– Затримали бійця так званої ЛНР. Привернув увагу тим, що пересувався вздовж річки і, незважаючи на суцільну багнюку, мав повністю сухий і чистий одяг та взуття. Тією територією неможливо пройти ста метрів, суцільні розтяжки. Імовірно приплив човном із боку окупованої території. Зупинили, перевірили, передали до райвідділу, – говорить командир роти Василь Костенко.
Такі випадки тут не рідкість, адже наразі основним завданням бійців «Миротворця» у зоні АТО є охорона громадського порядку та важливих об’єктів державного значення, робота з населенням, протидія розвідувально-диверсійним групам, перевірка автотранспорту, що перетинає «сіру зону» з боку окупованої території. Тож, нерідко бійці зупиняють машини з нелегальним вантажем, затримують місцевих сепаратистів. Однак роботи не меншає. І не тому, що з іншого боку лінії фронту не знають про незговірливість українських правоохоронців Київщини, а тому що в райвідділах Луганщини, серед місцевих колег, які приймають затриманих разом із рапортами бійців про склад злочину, зовсім інші настрої. Точніше буде сказати «традиції», до яких звикли ще до початку АТО: зв’язки, домовленості… Тому нерідко затриманих відпускають просто після перевірки документів.
– На жаль, це вже не наша зона відповідальності, – каже командир полку Юрій Шершньов, – Звісно, бійцям прикро й образливо, коли знову на вулиці зустрічають тих, хто мав би нести відповідальність за той чи інший злочин і сидіти в СІЗО. Проте все документується, передається до відповідних інстанцій. Це на їхній совісті. Чи наведемо колись таким чином лад в області? Залежить від багатьох чинників, більшість із яких, на жаль, від нас не залежать.
Пліч-о-пліч із колишнім комбатом
Водночас уже майже півроку луганську поліцію очолює колишній командир батальйону «Київщина», який увійшов до складу полку «Миротворець» – Юрій Покиньборода. Колишній комбат зі своєю принциповою позицією щодо боротьби зі злочинністю та проявами сепаратизму від самого початку став «кісткою поперек горла» місцевим ділкам. На базі розташування полку він частий і бажаний гість. Адже серед добровольців «Миротворця» не лише його колишні бойові побратими, а й однодумці. Саме ті, з ким можна працювати пліч-о-пліч, не замислюючись над тим, що продадуть, підставлять, зрадять.
– Служба бійців «Миротворця» на Луганщині проходить на найвищому професійному рівні. Це висококласні бійці, які пройшли не лише серйозну підготовку, а й чимало гарячих точок. Процес «очищення» луганської поліції триває, сподіваюся, уже цього року вдасться створити більш-менш злагоджений колектив однодумців. Аби лише різні інстанції цей процес не саботували, – говорить Юрій Покиньборода.
Незважаючи на нещодавню ротацію, бійці сумують за своїми рідними та близькими. І хоча суворі воїни намагаються приховати почуття, що викликають спогади про рідні домівки, згадуючи коханих дружин, дітей, матерів, на обличчі кожного з’являються ледь помітні зворушливі посмішки.
– Добре, хоч зв’язок тут більш-менш нормальний, спілкуємося щодня зранку та ввечері, – розповідає боєць Ігор Ковальчук, – Тому знаю все, що відбувається з моєю Вітусею. Первістка чекаємо. Якщо ситуація лишатиметься більш-менш спокійною, до пологів устигну повернутися додому. А мир для малечі ми відвоюємо. Зрештою, заради майбутнього наших дітей тут і стоїмо.
Анастасія АВДЄЄВА
із Сєвєродонецька
Фото автора